Стан здоров’я дітей молодшого шкільного віку києва та значення медико-біологічних факторів у його формуванні

Несприятливі демографічні процеси у нашому суспільстві супроводжуються значним погіршенням стану здоров"я дітей та підлітків. За даними офіційної статистики, захворюваність дітей різних вікових груп за останні 10 років зросла [8, 11]. Дані спеціальних поглиблених досліджень свідчать про те, що із здоров"ям дітей, особливо шкільного віку, склалася несприятлива ситуація.

Треба підкреслити такі особливості негативних змін здоров"я школярів у сучасних умовах, як і стрімке зростання кількості хронічних соціально значущих хвороб; зниження показників фізичного розвитку (децелерація, грацелерація, трофологічна недостатність); зростання межових відхилень та пограничних станів; збільшення порушень у репродуктивній системі; збільшення кількості дітей, які можуть бути віднесені до груп високого медико-соціального ризику.

В основі погіршення здоров"я - цілий комплекс соціально-економічних причин, серед яких не останню роль відіграє недосконалість існуючої системи медичного обстеження дітей та підлітків: погіршення якості харчування, забруднення навколишнього середовища ("техногенні перевантаження"); збільшення стресових ситуацій у житті школярів та інше [6]. Виходячи з того, що одним із найбільш чутливих та найоб"єктивніших показників стану здоров"я дитячої популяції є фізичний розвиток, а процеси зростання та розвитку дитини тісно пов"язані з багатьма чинниками довкілля та індивідуальними особливостями, нами було проведено дослідження впливу соціально-економічних факторів на стан фізичного розвитку, соматотип та стан здоров"я дітей молодшого шкільного віку м.Києва. Вибір саме цієї вікової категорії базується на тому, що початковий період навчання в школі, коли соціальні зміни в житті дитини збігаються з фізіологічними змінами, висуває підвищені вимоги до адаптаційних механізмів, які найчастіше не витримують перевантаження, що в свою чергу призводить до патології. Під наглядом перебувала 451 дитина 6-9 років, учні початкових класів середніх шкіл м.Києва.

Стан фізичного розвитку оцінювали шляхом зіставлення антропометричних показників (зріст, маса, окіл грудної клітки) порівняно з нормативними [4]. Для порівняння антропометричних параметрів використовували антропометричні таблиці стандартів з урахуванням віку і статі. Також визначали біологічну зрілість дітей [10] та соматотип [3, 7], як маркер фенотипової різноманітності дитячого населення. Ці показники диференціювали залежно від віку та статі обстежуваного контингенту. Соціально-біологічні чинники вивчали методом сімейного анкетування [2, 5] за допомогою спеціально розробленого опитувальника, з наступним варіаційнодисперсійним аналізом отриманих даних [2].

Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 39 Як засвідчили проведені дослідження, рівень процесу росту та розвитку в дитячому віці тісно пов"язаний та залежить від безлічі факторів навколишнього середовища, які здатні змінити або затримати потенційну здатність організму до росту та диференціювання як на індивідуальному, так і популяційному рівні. Аналізуючи зміни у фізичному розвитку дітей [9], видно, що як у дівчаток, так і у хлопчиків з 1970 по 1990 рр. спостерігалась виражена тенденція до зменшення довжини тіла, а з 1990 до 1999 р., навпаки,- тенденція до збільшення довжини тіла, а за період з 1999 до 2002 року спостерігається стійка тенденція до зменшення показників зросту і маси. Майже всі обстежені діти мають середній та вище середнього рівень фізичного розвитку за зростом, і лише 20% дітей (2,4% хлопчиків і 17,6% дівчаток) мають цей рівень нижче середнього, а діти з низьким рівнем фізичного розвитку становили лише 4,5%. Одночасно з віком, чітко простежується тенденція до збільшення частки дітей з дефіцитом маси тіла як у хлопчиків, так і у дівчаток. У віковому аспекті відбуваються також коливання фізичного розвитку за зростом у дітей обох статей. Встановлено, що чим молодшими є діти, тим більша частка серед них має фізичний розвиток за зростом вище середнього та високий. Проте у віці 8 років відмічається досить різке падіння цього показника, а в 9 років знову з"являється тенденція до його підвищення. На нашу думку, це пов"язано з підвищенням навантажень з початком систематичного навчання у школі та подальшою адаптацією до нього.

Слід також відмітити, якщо за масою в 7 років частка дітей з середнім фізичним розвитком за статтю майже однакова (43-44%), то за зростом в цьому віці переважають дівчата, 74,2 та 25,8% відповідно, хоча у кожній віковій групі дівчатка нижчі за хлопчиків на 1-3 см. На підставі оцінки тілесних показників здійснюється соматотипування, що входять до складу трьох рівнів варіювання морфологічних ознак.Формування цих ознак включає в себе співвідношення основних тканин (кісткова, м"язова, жирова), що визначає склад тіла. Аналіз результатів визначення соматотипу засвідчує, що у всіх дітей, незалежно від віку і статі, спостерігалась переважна представленість мезосомального соматотипу. А належність до мікросомального та макросомального залежала від віковостатевих характеристик.

Так, у дівчат 7 років макросомний і мікросомний соматотип зустрічається порівняно в однаковому відсотку - 21,1 і 26,3%, відповідно названих груп. Але поступово з віком картина змінюється: частота макросомального соматотипу у дівчаток 9 років зростає і становить 32,1%, тоді як мікросомальний - у 7,1% випадків.

У хлопців у 7-9-літньому віці наявність макросомального соматотипу незалежно від віку переважає відносно мікросомального: в 7 років - 25,0 і 12,5%; у 8 років - 27,6 і 13,8% та в 9 років - 28,5 і 16,7% відповідно. За отриманими результатами виявлено, що найбільший відсоток гармонійності фізичного розвитку у дівчаток - 68,4% мав місце у 8 років, а у хлопчиків 7-9 років домінування гармонійного розвитку зустрічається майже в однаковому відсотку.