Фітотерапія
Потребує подальшого нарощування інноваційна діяльність у галузі фітотерапії. Безперечним позитивним заходом у цьому напрямі стало започаткування спеціалізованого профільного видання «Фітотерапія. Часопис». Разом з тим бачиться доцільним заснування тематичного додатку до зазначеного часопису, який би слугував більшому поширенню інформації в галузі фітотерапії за окремими розділами (кардіологія, гастроентерологія, ендокринні захворювання тощо) не тільки для спеціалістів-фітотерапевтів, але й широких верств населення.
Заслуговує на серйозну увагу широке впровадження досвіду фітотерапії у медичну практику. Для цього варто організувати розробку відповідних методичних рекомендацій та інформаційних листів.
Подальшому розвитку фітотерапії, безперечно, сприятиме регулярне проведення спеціалізованих науково-практичних конференцій та з’їздів з питань траволікування, оскільки, на жаль, нині ще слабо ведеться впровадження сучасних наукових знань з питань траволікування як серед медичних працівників, так і просвітницька робота серед широких верств населення.
Сучасний зарубіжний та вітчизняний досвід свідчить, що фітотерапія є на сьогодні одним із перспективних напрямів у медицині. Використання досвіду, накопиченого народною медициною України впродовж багатьох століть, наукове його переосмислення, поглиблення уваги наукової та медичної громадськості до вирішення сучасних проблем її є запорукою подальшого розвитку фітотерапії в Україні.
У доповіді «Місце та роль фітотерапії. Фармакобіологічна дія засобів рослинного походження» завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор Іван Сергійович Чекман особливий акцент зробив на необхідності обґрунтування наукового аспекту фітотерапії, для того щоб рослинні препарати були включені у список доказової медицини. Це, підкреслив доповідач, дасть змогу більш ефективно застосовувати фітопрепарати в клінічній практиці.
— Лікарі всіх спеціальностей широко використовують багато рослин та фітопрепаратів, виготовлених на їх основі, зокрема м’яту (ментол, валідол, барбовал, корвалдин), подорожник (плантаглюцид), красавку (настойка беладонни), алтей (мукалтин) тощо.
Фармакобіологічна та фармакотерапевтична дія засобів рослинного походження зумовлена біологічно активними речовинами, що знаходяться в рослинах, які належать до найрізноманітніших хімічних класів органічного та неорганічного світу: глікозидів, флавоноїдів, альдегідів, ефірних олій, алкалоїдів, вітамінів, гормонів, біометалів тощо. Ці біологічно активні речовини знаходяться в певному співвідношенні і оптимально впливають на організм людини. Складові компоненти фітопрепаратів за хімічною будовою подібні або ідентичні фізіологічно активним речовинам організму, зокрема його метаболітам (амінокислотам, вітамінам, ферментам тощо). Тому такі ліки більш фізіологічно включаються у біохімічні процеси людського організму.
На відміну від синтетичних медикаментів фітопрепарати спричинюють менші ускладнення, особливо алергічні, тому їх можна призначати тривало, особливо для реабілітації хворих. Завдяки наявності в рослинах багатьох активних речовин з різноманітною фармакологічною дією є можливість застосовувати фітопрепарати для лікування багатьох захворювань. Наприклад, комбінований препарат Пектосол містить рідкі екстракти кореня оману високого, моху ісландського, коріння мильнянки лікарської, трави гісопу лікарського, чебрецю звичайного, гліцерин, що дозволяє призначати Пектосол при бронхітах та інших захворюваннях, що супроводжуються кашлем, у тому числі сухим, не лише як муколітичний засіб, але й як протизапальний та антибактеріальний препарат.Високу фармакобіологічну і фармакотерапевтичну активність проявляють ефірні олії, що легко взаємодіють з рецепторами тканин унаслідок високої розчинності в жирах, впливаючи на фізіологічні механізми діяльності органів. Їх можна вживати всередину, застосовувати зовнішньо, використовувати для інгаляцій. Запропоновані нові лікарські форми препаратів для ванн: пиніментол (для лікування простудних захворювань) і перозон (для лікування ревматизму). Клітковина (целюлоза) — поширений у природі полісахарид, якому властиві значні адсорбівні і антидотні властивості. Дослідження, проведені на кафедрі фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (доцент Л. Г. Голота), а також у Національному політехнічному університеті (професор О. Ф. Тищенко), дали змогу встановити, що препарат з целюлози — карбюлоза — виводить з організму людини радіонукліди, солі важких металів, нітрати і нітрити. Тому Державний фармакологічний центр МОЗ України дозволив широке медичне застосування карбюлози при систематичному надходженні в організм людини радіонуклідів (цезію, стронцію).
Фітопрепаратам властивий широкий спектр фармакологічної дії. Активні речовини женьшеню, елеутерококу, лимоннику діють на нервову і серцево-судинну системи, функцію ендокринних залоз. До того ж, лікарські рослини є сировиною для одержання нових препаратів. Наприклад, багаторічна трав’яниста рослина діоскорея містить біологічно активну речовину — стероїдний сапонін діосцин, який використовують для синтезу гормонів кори надниркової залози та їх аналогів, а також статевих гормональних препаратів.