Тромбоцити. Методи підрахунку, клінічне значення

План

1. Поняття про тромбоцити.

2. Властивості тромбоцитів.

3. Уніфікований метод підрахунку в камері Горяєва.

4. Уніфікований метод підрахунку в мазках крові (по Фоніо).

5. Клінічне значення тромбоцитів.

Тромбоцити (бляшки Біццацеро) або кров’яні пластинки відносяться до форменних елементів крові і представляють собою дрібні різної форми плазматичні утворення величиною 2-4 м з голубувато-розовато-зернистою протоплазмою. Тромбоцити утворюються в кістковому мозку з гігантських клітин – мегакаріоцитів. Спочатку з гемогістобласта утворюється мегакаріобласт (тргомбобласт), а потім промегакаріобласт, який далі перетворюється в мегакаріоцит – велику клітину з розчленованим своєрідної форми ядром і зернистою розоватою протоплазмою, що витягуються в довгі жгути від яких відшнуровуються тромбоцити.

В тромбоцитах розрізняють периферичну частину – гіаломерт (від грецького слова “гіалос” – скло), зафарбовується в голубий колір, і центральну частину з наявністю невеликої кількості азурофільних зерен – грануломер (від грецького слова “гранулом” – зерно), що зафарбовується в фіолетовий колір. В наш час рахують, що ці частини тромбоцитів мають велику кількість факторів, які приймають участь в процесі згортування крові і впливають на проникливість і резистентність судинної стінки. Думають, що центральна частина тромбоцитів виробляє особливу речовину – ретрактозим, що сприяє стискуванню (рефракції) згустка фібрина, а периферична частина виділяє тромбокіназу та інші фактори, які приймають участь в утворенні активного тромбопластіна крові, прискорює процес перетворення протромбіна в тромбін, фібриногена на фібрин і регулює процес фібриноліза. Крім того, тромбоцити володіють агдезивними (прилипання) і аглютинаційними (склеювання) властивостями, утворюють первинний тромб, а наявність в них серотиніна обумовлені звуженням кровоносних судин. Тромбоцити являються переносниками антитіл.

В нормі в мм3 крові від 200000 до 400000 тромбоцитів. Довготривалість їх життя мала, всього від 3 до 5 днів. Подібно другим форменним елементам крові, еритроцитам і лейкоцитам, тромбоцити поступово обновляються за рахунок розпаду “старих” і притоку нових з кісткового мозку. Кількість тромбоцитів у периферичній крові підлягає значним коливанням, особливо у жінок в передменструальному і клімактеричному періоді, що буває зв’язано з гормональними і нервово-вегетативними впливами.

Зменшення кількості кров’яних пластинок (тромбопенія) спостерігається при захворюванні Верльгофа, як ще називається тромбоцитопенічний пурпурі, або п’ятнистий геморагічній хворобі, при багатьох гострих інфекційних захворюваннях, отруєнні свинцем, бензолом, при променевих ураженнях, злоякісному малокрів’ї, лейкеміях, підвищенні тонусу парасимпатичної нервової системи і других станах.

Тромбоцити по своїй структурі, величині і якісних властивостях зовсім неоднорідні утворення.

Це залежить в основному від степені зрілості і морфологічних властивостей мегакаріоцитів, від яких відшнуровуються кров’яні пластинки. Від зрілих мегакаріоцитів, які мають багату зернистість в протоплазмі, відділяються більш зернисті, але дрібні по величині тромбоцити, а від мегакаріоцитів з малою зернистістю – більш великі тромбоцити від менш зрілих. Якісні зміни тромбоцитів залежать в основному від морфологічних властивостей стану мегакаріоцитів. Морфологічно прийнято розрізняти:

а) нормальні (зрілі) форми кров’яних пластинок діаметром не більше 2-4 із зернистістю в центрі; б) молоді (юні) форми із малою зернистістю; в) старі форми подразнення з грубою великою піктонічною зернистістю; г) дегенеративні (вакуулізіровані) форми різної величини і форми.

В нормі тромбоцитарна формула здорової людини вміщує 92-96% нормальних зрілих форм, 2-4% нормальних молодих форм і 2-4% нормальних старих форм. В патологічних випадках виявляються зміни в співвідношенні між окремими видами форм.