Учення про м'язи. Походження та розвиток м'язів і фасцій
УЧЕННЯ ПРО М'ЯЗИ
Одним із важливих проявів життя є скоротливість, властива представникам тваринного і рослинного світу. В організмі високоорганізованих тсарин і людини скоротливість притаманна в основному спеціалізованій — м'язовій — тканині, яку за мікроскопічною будовою поділяють на непосмуговану, посмуговану та серцеву посмуговану м'язову тканину.
Посмугована м'язова тканина входить до складу спеціальних органів руху — м'язів, які при скороченні забезпечують переміщення тіла у просторі; зміну положення окремих частин тіла відносно одна одної; зміну розмірів порожнин тіла (при диханні); зміну положення і напряму складок шкіри тощо.
Необхідно знати, що всі рухи тварин та людини є відповіддю на подразнення з зовнішнього середовища. Таким чином, м'язові рухи — один із зовнішніх проявів діяльності мозку, що найчіткіше виражено у людини з ЇЇ високорозвиненою центральною нервовою системою.
Походження та розвиток м'язів і фасцій.
У процесі еволюції у багатоклітинних організмів з'являються спеціалізовані клітини, що відповідають руховим реакціям на подразнення. Поступово виникають посмуговані і непосмуговані м'язові волокна, з яких утворюються відповідні м'язи.
У високоорганізованих тварин і людини м'язи розвиваються із спинної (дорсальної) частини мезодерми, що розміщується по боках хорди (це стосується скелетних м'язів, тобто тих, що зв'язані із скелетом). У кінці третього тижня внутрішньоутробного розвитку в мезодермі утворюються парні мішкоподібні випини — соміти, яких до кінця шостого тижня ембріогенезу стає 39 пар, а саме: чотири потиличних, вісім шийних, дванадцять грудних, п'ять поперекових, п'ять крижових та п'ять куприкових. У кожному соміті диференціюються міотоми, з яких утворюються скелетні м'язи. У кожен містом вростають спинномозкові нерви, що супроводять м'язи, які виникли з того чи іншого міотома. Первинні м'язові пучки розщеплюються поздовжньо і утворюють окремі м'язи. Одночасно з розитком м'язів розвиваються і їхні сухожилки . Деякі м'язи в процесі розвитку залишаються на місці (вони дістали назву аутохтонних; від autos той самий) і зберігають сегментарну будову; інші переміщуються з тулуба на кінцівки (трункофугальні; від truncus — тулуб) або з кінцівок на тулуб (трункопетальні; від peto — біжу).
На четвертому тижні ембріогенезу починають утворюватися фасції, спочатку окремими невеликими ділянками, які поступово збільшуються і розміщуються навколо м'язів та між ними. У новонародженого м'язи і фасції мають ті самі властивості, що й у дорослого.
М'яз як орган. Як і кожен орган, м'яз (musculus) побудований з багатьох тканин, основною з яких є м'язова. Доведено, що кожне м'язове волокно самостійно іннервується та оточене сіткою кровоносних капілярів. Цей комплекс утворює структурно-функціональну одиницю скелетного м'яза — міон.
До складу м'яза входять також сполучна тканина, судини та нерви. Сполучна тканина вкриває м'яз іззовні, утворюючи перимізій, в якому іноді є невелика кількість жирової тканини. Від перимізія в товщу м'яза відходять перетинки, які «одягають» невеликі м'язові пучки. Ці сполучнотканинні утвори називають ендомізієм. Перимізій і ендомізій формують сполучнотканинний каркас м'яза, від якого певною мірою залежать його форма та розміри. В основному ж їх визначають функція м'яза та його розміщення. За формою м'язи поділяють на веретеноподібні, квадратні, трикутні, колові, хрестоподібні тощо; за розмірами — на довгі, короткі та широкі (Рис. 1).
Довгі м'язи (майже всі вони веретеноподібні) найчастіше розміщуються на кінцівках і за формою нагадують домову мишу (лат. mus — миша; звідси і назва всіх м'язів — musculus), а короткі та широкі — на тулубі і голові.
Рис. 1. Форма м'язів та напрям м'язових пучків:
а—однопериста; б—двопериста; в— двоголова; г — триголова; д — двочеревцева; е — колова; е — пряма; ж — поперечна.
Залежно від розміщення м'язів щодо системи . скелета розрізняють скелетні, суглобові та шкірні м'язи.У більшості м'язів розрізняють черевце — найтовщу і найширшу частину — та два кінці. Кінець, яким м'яз починається, називають головкою. Кожен з кінців м'яза переходить у міцний сполучнотканинний утвір — сухожилок (tendo), яким м'яз прикріплюється до кісток. Він досить складний. Так, іззовні сухожилок вкритий оболонкою — першпендинієм, що продовжується у перимізій та періост. Навколо сухожилка у деяких м'язів розташована його піхва, що побудована із зовнішнього волокнистого та внутрішнього синовіального шарів, між якими є невелика кількість синовіальної рідини. Плоский, широкий сухожилок дістав назву сухожилкового розтягу, або апоневроза (aponeurosis; наприклад, надчерепний апоневроз). Залежно від напряму пучків м'яза відносно сухожилка розрізняють однопері м'язи, які прикріплюються до сухожилка під кутом з одного боку; двопері, що прикріплюються до нього з обох боків, та багатопері, що розміщуються як віяло. За кількістю головок виділяють двоголові, три- та чотириголові м'язи (наприклад, двоголовий та триголовий м'язи плеча). Якщо м'яз проходить над одним суглобом, його називають односуглобовим, над двома—двосуг-лобовим, а якщо над трьома і більше — багатосуглобовим. Усі вищенаведені класифікації м'язів е морфологічними (м'язи розглядаються в статичному положенні тіла).