Фармакологічні властивості препарату Глутаргін
Препарат Глутаргін застосовувався при токсичній гепатопатії середнього та важкого ступеню в токсикогснній та соматогенній стадіях гострих отруєнь. Основною причиною токсичної гепатопатії були тяжкі отруєння нейротропними речовинами, переважно пригнічуючими ЦНС, та грибами, в тому числі блідою поганкою. На основі клініко-лабораторних даних оцінювали ступінь гепатопатії. виходячи з чого визначався режим дозування препарату в комплексі інтенсивної терапії.
При збереженій сечовидільній та концентраційній функції нирок спочатку проводили корекцію водно-електролітного та кислотно-лужного стану, порушення яких, як правило, супроводжує гострі важкі отруєння.
При екзотоксичному шоку (ЕШ )та токсикоіпоксичних комах спочатку досягали відновлення ефективної гемоциркуляції (САТ> 80 мм. рт. ст. а ЦВТ 5-10 мм. рт.ст.) та мозкового перфузійного тиску (МПТ 65-70 мм.рт.ст.) з наступною за показаннями) оксигенацією. в тому числі ентеральною, і профілактикою реперфузійних ускладнень. Виведення з ЕШ слугувало показанням для проведення одного з доступних та ефективних методів детоксикації , призначення при відповідних отруєннях препаратів- антагоністів та антидотів. Після ефективної базисної терапії розпочинали метаболічну корекцію, в якій одне з головних місць посідає Глутаргін. Така послідовність помітно підвищує його ефективність. Режим дозування залежав від ступеня гепатопатії. Так. при середній важкості уражень печінки та токсикогіпоксичній комі 1-2 ступеню 4% розчин глутаргіну призначався довенно, крапельне по 50 мл (2 г) в 150 мл 0.9% розчину натрія хлориду з швидкістю 60-80 крапель на хвилину. При важкій гепатопатії (прекома, кома) та значному ураженні ЦНС добову дозу глутаргіну підвищували до 6-8г (150-200 мл) за рахунок 3-х разової інфузії розчину на протязі 5 діб - в окремих випадках 7-12 діб.
Після покращення клініко-лабораторних показників перебігу захворювання та необхідності, призначається вживання таблеток (по 0,75 г) 3 рази на добу на протязі 10-15 діб.
Враховуючи біохімічні механізми дії глутаргіну та особливості клінічного перебігу отруєнь збудливими нейротропними речовинами в період гострого інтоксикаційного психозу він не призначався до корекції цих порушень. Відносним протипоказанням є також порушення азотвидільної функції нирок, лихоманка, гострий алкогольний психоз, коматозний стан з судомами невстановленої етнології, поєднане застосування з нейрометаболічними стимуляторами ноотропами).
Апробований підхід до застосування глутаргіну в комплексі інтенсивної терапії гострої токсичної гепатопатії більш ніж у 250 хворих показав високу його ефективність і не виявив побічної дії.
Ефективність глутаргіну при гострій токсичній гепатопатії, обумовленої отруєнням грибамиЗбереження природних систем детоксикації організму є одним з найважливіших механізмів хімічної резистентності і головною умовою успіху лікування гострих отруєнь. Токсичні ураження печінки та нирок становлять велику небезпеку при отруєннях грибами, особливо у випадках отруєнь блідою поганкою. В перші години після отруєнь дикоростучими грибами, за винятком нейротропних, виявляється схожість скарг та клінічних проявів. Особливості клініки, що дають змогу судити про вид отрути проявляються на 2-3 добу після отруєння, але прогноз захворювання вирішується вже в токсикогенну стадію і залежить від своєчасного та ефективного лікування. На жаль, необхідно визнати, що летальність, пов'язана з токсичною гепатопатією (ТГП) при отруєннях грибами, залишається надто високою. Враховуючи фармакологічні власти вості глутаргіну. ми вирішили оцінити вплив його на результати лікування хворих з отруєннями грибами, ускладненими токсичною гепатопатією. Дослідження проведені в умовах токсикологічного центру на базі 2-ї клінічної лікарні м.Харкова. Проведено порівняльний аналіз результатів IT 78 хворих з тяжким отруєнням грибами з ТГП. Хворі розділені на 2 групи. До 1 гр. (40 пацієнтів) віднесені хворі, яким застосовували глутаргін в комплексі IT. До 2 гр. (38) увійшли хворі, яким проводилось лікування відповідно розробленого стандартного протоколу IT при тяжких отруєннях грибами. В групи досліджуваних не входили хворі, які мали тяжку патологію серцево-легеневої та ЦНС. різницю за віком та статтю між групами (табл. І ). Всі хворі надходили в відділення в перші 12-24 години з моменту вживання отруйних грибів з розгорнутою клінічною картиною та ТГП в залежності від ступеню якої за вище наведеною схемою застосовувався глутаргін. Лабораторне в динаміці досліджували показники цитолізу ( АлТ. АсТ ). білірубін, протромбін, рівень сечовини та креатініну в 1, 2. 3. 5 добу. При надходженні хворих з отруєнням грибами з гепато- та нефротоксичною дією стан їх погіршувався токсичною енцефалопатією з порушенням регулюючої функції ЦНС.
Використання глутаргіну призвело до низьких позитивних зрушень в клінічному перебігу захворювання. Було помічено . що у хворих, яким його застосовували з моменту надходження до відділення, навіть при значних ураженнях печінки з ТЕ, швидше нормалізувались клінічні та лабораторні показники. В порівнянні з контрольною групою достовірно скорочувався час компенсації порушених функцій печінки. ЦНС. динаміки жовтяниці, спостерігалася менша кількість клінічних проявів гіпокоагуляції та геморагічного синдрому в досліджуваній групі, тривалість лікування в відділенні реанімації.