Цукровий діабет у вагітних та новонароджених
Наявність білірубіну у крові вивчається відповідно звичайним критеріям. При швидко розвиваючій і різко вираженому гепатиті слід встановити групу крові і резус-фактор і провести окрему пробу Кулебса.Рівень кальція в сироватці крові необхідно досліджувати, якщо у новонароджених відмічаються признаки підвищеної збудливості або судоми. Патогномонічним рахується, рівень іонізуючого кальція який не повинен перевищувати 2,00 ммоль/л. В деяких випадках може відмічатися зниження кількості магнія в крові.
Рентгенологічне дослідження грудної клітки необхідно проводити при наявності любих форм дихальних розладів. Поряд зі змінами паренхіми легень, аналогічним являється зміна зі сторони серця – часто виявляються розширення меж серця. На ЕКГ – найбільш часто виявляються признаки розширення правого передсердя і гіпертонія правого і лівого шлуночків з змінами сегменту ST.
8. Правильний діагноз і сучасна терапія цукрового діабету у матерів на протязі вагітності мають ключове значення для попередження розвитку діабетичної фетопатії і викликають вирішальний вплив на пренатальну захворюваність і смертність дітей, які народилися у хворих цукровим діабетом матерів.
Ураження маніфест ним діабетом відомо ще до початку вагітності або його неважко виявити на фоні стандартного дослідження вагітної в жіночій консультації. Але латентний цукровий діабет може залишитись своєчасно не діагностованим, якщо признакам так званого потенційного діабету приділяється недостатня увага.
Підозра на латентну форму діабету підтверджується проведенням більш детальними дослідженнями найкраще всього в умовах Ж.К для вагітних групи ризику. Рішаюче значення при цьому мають проби на толерантність глюкози (ПТГ).
Лікування цукрового діабету в період вагітності проводиться гінекологом разом з діабетологом, заключається в добрій компенсації і в запобіганні розвитку кетову. Основою лікування являється дієта, яку в залежності від важкості захворювання доповнюють інсулінотерапії, причому дози інсуліну на протязі вагітності потрібно часто збільшувати щоб запобігти надлишковому відкладанні жирів і глікогена, необхідно напротязі всього дня підтримувати вміст глюкози в крові матері на рівні нижче верхнього рівня глікемії не хворів них цукровим діабетом. Рекомендують не перевищувати рівень 7,22-8,33 ммоль/л (140-150 мг/100 мг), що нерідко викликають необхідність введення більш строго антидіабетичного режиму у вигляді збільшених доз інсуліну.
Ефективна терапія цукрового діабету в матерів дозволила знизити смертність плодів в останні тижні вагітності, застосування раніше штучного виникання родів за 3-4 тижні до завершення вагітності проводиться менш в випадку загрози плода.
ІВ наш час в умовах доброї метаболічної компенсації у матерів термін родорозрішення починається на кінець 39 – початку 40 т вагітності. Однак підвищений ризик розвитку асфіксії і родової травми особливо бережно потребує способу родорозрішення. Цим обумовлено розширення показів до проведення операції кесарського розтину у роділь хворих цукровим діабетом і число такого виду родорозрішення велика, складає в середньому 30-40%.
9.Новонароджені від матерів з діабетом входять в групу новонароджених з підвищеним ризиком. В зв’язку з цим необхідно щоб при їх народженні був присутній педіатр, який з моменту родів приймає відповідальність за дитину і проводить перше дослідження і лікування.
З метою попередження поліцитенів цілеспрямовано негайно перерізують пуповину. Новонароджених переводять у відділення інтенсивної терапії. Якщо в роддомі, де народилась дитина такого відділення немає, слід ввести строгий нагляд за нею в відділенні новонароджених. Цілеспрямовано помістити дитину на перші 24 год. в кювез при температурі 33оС і купати тільки 2-4 год.після народження. Таким чином створюються умови для нагляду і адаптації в умовах мінімальної втрати тепла.
Дітям в стані асфіксії після народження необхідно провести реанімацію. Всі маніпуляції повинні проводитися в умовах виключення зниженої температури.
Транспортування в відділенні інтенсивної терапії, яке не знаходиться на місці народження, рекомендують проводити через 2-3 години після реанімації, не припиняючи введення кисню і здійснюючи відсмоктування вмісту з верхніх дихальних шляхів.
При годуванні визнано раннє введення глюкози невеликими дозами по 2-10 мл 10% розчину глюкози з інтервалом 1-2 год. на протязі перших днів життя. Потім продовжують годувати дитину грудним молоком. Ще на протязі парантерального годування цілеспрямовано починають годування через зонд і як можна раніше перевести дитину на пероральне годування.