Центральна нервова система

НЕРВОВА СИСТЕМА

(SYSTEMANERVORUM)

У прогресивному розвитку тваринних організмів відбувалися два взаємно про¬тилежних процеси: диференціація, пов'я¬зана з розділенням функцій тканин і ор¬ганів, та інтеграція, яка забезпечувала ці¬лісність організму, сталість його внутріш¬нього середовища. Результатом інтеграції виявилася нервова система, яка регулює роботу всіх органів і систем, налагоджує між ними певні функціональні взаємо¬зв'язки.

Специфічні властивості нервової тка¬нини полягають у здатності сприймати різноманітну інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища, передавати отримані імпульси і відповідним чином відповідати на них.

Структурно-функціональною одиницею нервової системи є різної форми нервова клітина — неврон (neuron), яка має відро¬стки двох видів: дендрити (часто їх буває значна кількість) — коротші, через які надходить нервовий імпульс до тіла нев¬рона, і аксон (нейрит) — звичайно дов¬гий, одиничний, який несе нервовий імпульс від тіла неврона.

Аксони іноді вкриті мієліновими обо¬лонками, іноді цих оболонок немає (во¬локна автономної нервової системи).

Щодо функціонального значення та дея¬ких морфологічних особливостей неврони можуть бути розподілені на чутливі (афе¬рентні), рухові (еферентні), автономні (ру¬хові, секреторні), вставні, асоціативні та ін.

Чутливі (аферентні) неврони сприй¬мають нервові імпульси із внутрішнього та зовнішнього середовища через чутливі нервові закінчення (рецептори) й дендри¬ти. Це часто псевдоуніполярні неврони, відростки яких відходять від тіла неврона одним стовбуром, а потім роздвоюють¬ся.

Рухові (еферентні) неврони, на відміну від аферентних, отримують нервове збуд¬ження внаслідок імпульсів, які виникли в інших невронах, і передаються через особ¬ливі утвори (синапси) на дендрити (рідше на тіло) рухового неврона. Синапси ма¬ють різну структуру, але всі вони забезпе¬чують тільки односторонню провідність імпульсу. Через аксон рухового неврона збудження досягає іннервованого органа, де через рухові закінчення забезпечує пев¬ний (руховий, секреторний) ефект. Ці нев¬рони найчастіше є мультиполярними — мають різкі контури й значну кількість дендритів, що розгалужуються.

Асоціативні неврони забезпечують нер¬вовий зв'язок між різними (прилеглими або розташованими поряд) групами нерво¬вих клітин. Ці неврони (вони містяться переважно в корі головного мозку) ма¬ють різноманітну форму.

Дендрити і аксони називають нервови¬ми волокнами. У всіх органах і тканинах нервові волокна утворюють чутливі та рухові нервові закінчення. Чутливі нер¬вові закінчення, або рецептори, сприйма¬ють подразнення із зовнішнього або внут¬рішнього середовища і перетворюють енергію подразників (механічних, хімічних, термічних, світлових, звукових тощо) на нервовий імпульс, який передається чут¬ливими волокнами до центральної нерво¬вої системи. Рухові нервові закінчення передають імпульси з нервового волокна на іннервований орган.

Сукупність функціонально пов'язаних між собою невронів з їхніми відростками та нервовими закінченнями створює не¬рвову систему. Скупчення тіл нервових клітин утворює сіру речовину (substantia grisеa), а їхніх відростків — білу речови¬ну (substantia alba) центральної нерво¬вої системи.

Сукупність нервових клітин, розташо¬ваних поза центральною нервовою систе¬мою, має назву нервового вузла (ganglion) (спинномозкові вузли, вузли автономних сплетень тощо). Об'єднання нервових волокон у вигляді стовбура називається нервом (nеrvus). Розрізняють чутливі, рухові, автономні та змішані нерви.

В основі функцій нервової системи є рефлекс, морфологічну основу якого становить рефлекторна дуга. У найпрос¬тішому вигляді ця дуга складається з двох-трьох невронів: того, що приносить імпульс, або чутливого, й того, що виносить, або рухового, і часто вставного. Складніша дуга охоплює багато невронів.