Геометрія, з давніх часів до сьогодення
Геометрія, з давніх часів до сьогодення
Геометрія завжди мала численні практичні застосу¬вання. Основними її споживачами були землеміри, реміс¬ники, будівельники, художники. Землемірам потрібні були правила вимірювання ділянок землі, будівельники, кори¬стуючись геометрією, креслили план споруди, а потім зводили її, користуючись певними, виробленими протя¬гом століть правилами, згідно з якими певні геомет¬ричні форми частин споруд були пов'язані з умовами їх міцності.
Будівельники використовували також правило про¬порційного поділу. Ремісникам потрібні були поняття про геометричні фігури та форми, про об'єми геометричних тіл. Використовували вони й правило пропорційного поділу. Завдання художників було складнішим: їм потрібно було відтворити на двовимірній площині те, що відбувається в тривимірному просторі. Для цього їм довелося розробити своєрідну геометрію - рід проективної геометрії.
Потреби розв'язувати задачі фортифікації та оборони фортець зумовили створення в останній чверті XVIII ст. ще однієї галузі геометрії - нарисної геометрії.
Ідеї геометрії - одна з основ, на якій у XIX ст. була фактично створена сучасна теорія проектування будівель¬них споруд, а також загальне машинобудування.
Геометричні міркування під час виконання багатьох робіт часто бувають вирішальними.
Геометрія допомагає визначати площі різних повер¬хонь, що важливо не лише для сільського господарства, а й для будівельних робіт, для розрахунків, пов'язаних з пошивом одягу та взуття, з обчисленням витрати палива тощо, знаходити об'єми тіл, які потрібні, наприклад, при розрахунках витрати матеріалів під час будівельних робіт. При будівництві гідротехнічних споруд, створенні системи зрошування земель доводиться визначати кількість води, яка проходить за одиницю часу в тому чи іншому місці каналу. І тут швидкість течії множать на площу попереч¬ного перерізу потоку, тобто знову звертаються до гео¬метрії.
Розрахунки роботи багатьох машин і приладів ґрунтуються на відповідних властивостях геометричних фігур.
Різні вироби як важкої (верстати, двигуни тощо), так і легкої (взуття, головні убори тощо) промисловості випус¬кають кількома серіями. При визначенні розмірів в основу кладуть подібність фігур і властивості прогресій.
При будівництві шляхів заокруглення на поворотах здійснюють за допомогою спеціально дібраних кривих (не лише кола).
Математика вчить чіткості й строгості й чіткості мір¬кувань, учить усвідомлювати всі застосовувані в доведен¬нях посилання й розрізняти доведене і здогад, виховує вимогливість до повноцінності аргументації. Завдяки своїй строгості математичні теорії є надійним знаряддям у розкритті таємниць природи.
Особливо приємними для зору є геометричні форми, під¬порядковані закономірностям так званого золотого поділу (перерізу) - поділу відрізка на такі дві частини, що від¬ношення всього відрізка до більшої частини дорівнює від¬ношенню частин. Величина цього відношення 1,618. Таку величину має відношення діагоналі пра¬вильного п'ятикутника до його сторони, зустрічається воно і в інших фігурах.
З поняттям про золотий переріз відрізка були обізнані, мабуть, ще піфагорійці, які вміли будувати правильний опуклий п'ятикутник. Уперше задачу про золотий переріз сформулював Евклід у «Началах» (II книга).
У Стародавній Греції золотий поділ широко використо¬вували як архітектори (Парфенон в Афінах), так і скульп¬тори (статуя Аполлона).
Існує правило, за яким лоб, ніc і нижня частина об¬личчя красивої людини повинні мати однакові розміри. У людини, обличчя якої здається особливо пропорційним, рот ділить нижню частину обличчя, а дуги брів - усе обличчя в золотому відношенні.
Ще в давні часи помічено, що прямокутник, у якому сторони становлять частини відрізка, поділеного за прави¬лом золотого поділу, справляє приємне зорове враження. Тому такої форми спеціально надають багатьом предметам: поштовим листівкам, маркам, картинам, книжкам (коли це, звичайно, не суперечить вимогам практики).