Шляхи і методи активізації пізнавальної діяльності учнів при вивченні математики

Вважаю, що в епоху змагання людини з ЕОМ особливо необхідно розвивати ті якочті мислення, які ставлять людину вище від машини, а інтуіція, творча уява, фантазії належать до їх числа.

Як учитель, що займається навчаючою, виховуючою і розвиваючою діяльністю, диригує активною навчальною роботою школярів, намагаюся завжди, коли це можливо, будувати навчально-пізнавальну діяльність учнів за структурою дослідницького методу, починаючи від усвідомлення пізнавальної проблеми і закінчуючи пошуком практичних застосувань одержаних нових знань. Пізнавальні труднощі долаються за допомогою колективного обговорення в класі, спрямованого питаннями, завданнями, коментарями вчителя.

На уроках, де є можливість застосувати мій улюблений дослідницький метод, учні в своїй пізнавальній діяльності проходять такі етапи:

1) практична дослідницька робота і висновки про її результати:

2) формування наукового припущення (гіпотези);

3) доведення гіпотези:

4) формування доведеного факту.

5) застосування набутих знань у стандартних умовах.

6) застосування набутимх знань у нестандартних умовах.

У здійсненні етапів 1) і 5) приймає участь кожен учень зокрема, а етапи 2), 3), 4) і 6) здійснюються за ініціативою сильніших, кмітливіших учнів.

Дослідницьким методом, наприклад, учні знайомились з означенням тригонометричних функцій гострого кута та з теоремою Піфагора (8 клас), з числом p (5 клас). Корисним тут є і те, що учні, які на кілька хвилин стають дослідниками, мають можливість відчути ту міру людської праці, що була затрачена для добування певних знань. Такі здобуті знання є для них особливо цінними. Наведу до цього такий приклад: перш, ніж учити дітей користуватись будь-якою з “Чотиризначних математичних таблиць” В.М.Брадіса, учні практично знаходять 4-5 значень, що є в цій таблиці. Трудомісткість цієї роботи викликає в них повагу до цього посібника.

Як особливо ефективний активації пізнавальної діяльності учнів, я дуже часто застосовую проблемний підхід до навчання, який сприяє інтелектуальному розвитку учнів і водночас формує їх світогляд, моральні, емоційні та інші риси особистості.

Результати психологічних досліджень свідчать, що продуктивне мислення невіддільне від розв'язання тієї чи іншої проблеми. Воно не тільки починається з проблеми чи запитання, здивування чи нерозуміння, із суперечності, а й далі відбувається в процесі виникнення та розв'язування ряду послідовних пізнавальних завдань, проблеми в цілому.

Проблема - це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення недостатності знань для задоволенння певної пізнавальної проблеми.

Усвідомлення проблеми відбувається в проблемній ситуації і залежить від рівня знань, спрямованості пізнавальних інтересів учня.

Те, що є проблемним для одного, може не бути проблемним для іншого. Кожна людина бачить тим більше нерозв'язаних проблем, чим ширше коло її знань. Уміння побачити проблему - функція знання.

Для того, щоб на уроках математики ефективно активізувати розумову діяльність учнів за допомогою проблемних ситуацій, з'ясовую особливості проблемного підходу до навчання математики, проаналізувати основні типи проблемних смитуаційта способи їх створення.

Часто сильніші учні знаходять розв'язання навчальної проблеми, але обхідним, менш раціональним шляхом. Моді я вважаю своїм завданням допомогти їм вийти на прямий шлях. Такі ситуації виникали, наприклад, при вивченні тем :”Квадратний корінь з добутку і дробу”, “Розв'язання квадратних рівнянь”, “додавання і віднімання десяткових дробів” тощо.