ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРОДАЖУ ПРОДУКЦІЇ
В Японії субсидії держави на проведення досліджень станови¬ли від 40% до 70% суми витрат. На дрібних та середніх підпри¬ємствах обкладання податками пріоритетних та неприбуткових виробництв знижувалось на 20%. За перевищення максимального рівня витрат на дослідження та розробки в будь-який попередній рік зменшення податків на дохід становило 20% приросту витрат на нововведення, але не більше 10% загальної суми витрат. Ство¬рення центрів ключових технологій (від прикладних досліджень до їхнього практичного втілення) давало змогу використовувати до 50% кредитів без виплати відсотків. Венчурні підприємства мали державні правові гарантії на 80% загальної суми займу. Де¬монтаж виробничих потужностей забезпечувався частково з бю¬джету, а установка нового енергозберігаючого обладнання умож¬ливлювала зниження загальних податків на 7%, використання спеціальних норм амортизації у розмірі 30%, зниження решти податків на 3/4 протягом трьох років.
В Англії для малого бізнесу (фірми із зайнятістю до 500 осіб) провадилося відшкодування від 1/2 до 2/3 вартості державних консультацій у галузі конструювання, фінансових та інформацій¬них проблем, 40% витрат на підготовку кадрів. Субсидії держави на проведення досліджень спільно з навчальними закладами та промисловими фірмами становили від 40% до 70% суми цих ви¬трат (аналогічно в Японії, Швеції та Німеччині). За впровадження нововведень на приватних фірмах 50% витрат брала на себе дер¬жава. Провадилось страхове покриття дослідницької діяльності держава відшкодовувала до 80% позички, якщо венчурна фірма зазнавала банкрутства. Венчурні фірми повністю звільнялися від податків протягом перших двох років, на третій — оподаткову¬валося тільки 25% їхнього прибутку, на четвертий — 50%, на п’ятий — 75%, на шостий і дальші роки — 100%. Створення під-п ємницьких зон забезпечувалось спеціальним субсидуванням — звільненням підприємств від податку протягом 10 років із дня створення зони.
Для країн, які входили в ЄС, діяли субсидії в розмірі до 1/2 ка¬пітальних витрат на використання енергозберігаючих технологій.
Отже, керівництво економічно розвинутих країн стимулює купівлю своїх послуг з керування національними економіками. Яке стимулювання — такі й результати цих послуг.
Україна тільки-но стала на шлях, який має привести до розкві¬ту економіки за рахунок зростання ділової активності в усіх сфе¬рах національного господарчого комплексу. Але для цього необ¬хідні такі умови: створення інституту приватної власності, пере¬вищення на ринку покупців пропонування над попитом, наяв¬ність конкуренції та конкурентів, а також забезпечення з боку держави свободи вибору підприємницької діяльності, свободи переміщення капіталу та робочої сили.
Найпоширенішими формами стимулювання в У країні" напри¬кінці XX ст. є кредитування, страхування та лізинг. Досвід засто¬сування таких послуг в економічно розвинутих країнах довів їх¬ню значну ефективність. Але в Україні ці послуги застосовують¬ся у найпростішій формі, досить примітивно і не мають розвину¬тих ринків споживачів.
Лізинг — це угода між власником майна (орендодавцем, лі-зингодавцем) і орендатором (лізингоотримувачем) про передачу майна в користування на обумовлений період за відповідну пла¬ту, яка сплачується щорічно, щоквартально або щомісячно. За допомогою лізингу в коло споживачів залучаються ті підприємс¬тва, які або не мають фінансових можливостей придбати облад¬нання у власність, або згідно з особливостями виробничого циклу не мають потреби володіти ним.
Отже, лізинг — це один з найефективніших способів збіль¬шення активності виробників та пожвавлення роботи як промис¬лових підприємств, так і сільського господарства.
Фахівці поділяють лізинг на оперативний та фінансовий.Оперативний лізинг — це передача в користування майна на строк, менший строку його можливої служби. Він характеризує¬ться невеликою тривалістю контракту (до 3—5 років) і неповною амортизацією обладнання за період оренди. Після закінчення Цього строку обладнання може стати об'єктом нового лізингового контракту або його повертають лізингодавцю. Як правило, в оперативний лізинг здають будівельну техніку, транспорт, персональні комп'ютери тощо. Оперативний лізинг необхідно відрі¬зняти від рейтингу — короткострокової оренди машин та облад¬нання без права наступного придбання таких орендарем. Рейтин¬гові фірми здебільшого мають увесь парк обладнання певного типу, але орендна плата там вища ніж, у лізингових фірмах.
Фінансовий лізинг характеризується тривалішим строком кон¬тракту (5—10 років) та повною амортизацією всього або більшої частини обладнання. Фактично фінансовий лізинг — це різновид довгострокового кредитування покупки. Після закінчення строку дії фінансового лізингового контракту орендар може повернути об'єкт оренди, продовжити термін угоди або скласти нову угоду, а також придбати об'єкт лізингу за залишковою вартістю (в еко¬номічно розвинутих країнах ця вартість має суто символічний характер).