ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРОДАЖУ ПРОДУКЦІЇ

Якщо проаналізувати увесь ланцюжок зв'язків від покупця то¬вару до його виробника, то можна дійти висновку, що і покупця, і посередника стимулює підприємство — виробник товару, ство¬рюючи максимально сприятливі умови для акції купівлі (покуп¬цем) — продажу (виробником або посередником). Стимулювання може бути відкритим або прихованим. Воно повинно забезпечу¬вати збільшення обсягів продажу та отримання додаткового при¬бутку підприємством-виробником.

Проте мимоволі постають питання: хто стимулює підприємст¬во, щоб воно організувало свій бізнес, дало роботу людям, забез¬печило їх матеріально та ще й сплачувало податки? Як має вияв¬лятися таке стимулювання?

Ці питання підводять, по суті, до необхідності з'ясувати, що таке державна служба, що роблять державні служби, що є проду¬ктом та метою їхньої діяльності.

Міркуючи за аналогією зі стимулюванням продажу товарів, можна дійти висновку, що основною послугою (видом діяльнос¬ті) державного та законодавчого апаратів має бути опрацювання законів та підзаконних актів, які б стимулювали ефективну пра¬цю. Так само як від стимулювання продажу залежать обсяги про¬дажу товарів, так і від ефективності послуг законодавчого та державного апаратів залежить ефективність економіки України.

Послуга — це якісь вигоди, котрі одна сторона може запропо¬нувати іншій. Виробництво послуг може бути, а може і не бути пов'язаним із товаром у його матеріальному вигляді.

Державні послуги відповідають характеристикам тих послуг, які застосовуються за розробки маркетингових програм, але вони надаються на іншому рівні і діють на терені всієї держави.

Як показав досвід економічно розвинутих країн, достатньо розробити комплекс норм та правил поведінки виробників това¬рів (причому дозвільного, а не заборонного характеру) та контро¬лювати їхнє виконання, щоб економіка запрацювала. Це особли¬во помітно у законодавстві Німеччини, Франції, Англії, США.

Після другої світової війни американці розробили для Японії інституцію та головні закони, що регулювали економіку і допомогли цій країні не тільки вийти з післявоєнної розрухи, а й Зігнати більшість економічно розвинутих на той час країн та осісти провідне місце у світовій економіці.

Стимулювання підприємництва провадиться в цих країнах як безпосередньо (сільське господарство, вугільна промисловість, літакобудування, електроніка), так і опосередковано — за допо¬могою зменшення податків, надання пільгових умов кредитуван¬ня тощо.

Великі податкові пільги 70-х pp., коли сталась енергетична криза, знизилася купівельна спроможність населення, спостеріга¬лася інфляція, валютна нестабільність та криза державних фінан¬сів (що є характерним для економіки України 90-х pp.), не тільки забезпечили збільшення темпів накопичення капіталу, а й приве¬ли до загального пожвавлення економіки в усіх країнах. Англія та США виступили ініціаторами проведення податкових револю¬цій, їх наслідували інші країни.

Розглянемо докладніше практику економічно розвинутих країн щодо стимулювання підприємництва у 70—80 pp.

Так, у Німеччині пряме стимулювання здійснювалось у вугі¬льній промисловості та цивільному літакобудуванні. Усі інші га¬лузі працювали на загальних підставах, коли будь-яке підприєм¬ництво в межах законів забезпечувалось знижкою податків, піль¬говими умовами кредитування тощо. Податковими пільгами ко¬ристувалися в основному великі фірми, які здійснювали більш капіталомісткі проекти та задовольняли умові використання ус¬таткування на 100%, а будов та споруд — на 2/3 для впроваджен¬ня нововведень. З бюджету Міністерства досліджень та техноло¬гії дрібні та середні фірми могли отримувати до 30—40% вартос¬ті контракту на дослідження, що виконується зовнішніми органі¬заціями. У немонополізованому секторі діяли дотації на оплату науково-дослідного персоналу. Дотації сягали 30—40% загальної суми витрат, але не більше ніж 120 тис. марок. Доплати на оплату персоналу, що наймається вперше, могли досягати 40% їхньої за¬робітної плати. Діяли інвестиційні субсидії в розмірі 20% від первинної вартості устаткування до 500 тис. марок та 7,5% понад цю вартість.У Франції персональні комп'ютери дозволялось списувати за один рік. Передбачалися податкові кредити в розмірі 50% щорічного приросту вкладень на наукові дослідження (тобто за виплати податків списувалось 50%, якщо підприємство вперше здійснювало за власні кошти різні нововведення). Пільги для акціо¬нерних товариств, що вперше створювались, були дуже значни¬ми: протягом перших двох років роботи нові підприємства повні¬стю звільнялись від податків, на третій — обкладалось 25% їх¬нього доходу, на четвертий — 50%, на п'ятий — 75%, на шостий рік і далі — 100% доходу. На всіх підприємствах від податків звільнялося 25% суми приросту витрат підприємства на профе¬сійну підготовку. Діяли податкові пільги і для фірм, що створю¬вали свої філії за кордоном. Вони мали право закладати протягом шести років витрати на ризик у витрати майбутніх періодів у розмірі капіталу, що його було вкладено за кордоном. Дрібні та середні підприємства мали право знижувати платежі на 50% сум зростання витрат на нововведення проти попереднього року.