Методи ціноутворення в умовах перехідної економіки
Таким чином, експерти характеризують діяльність українських підприємств як прагнення до підтримки свого існування, яка в більшості випадків пов'язана із збереженням трудового колективу. Для 58% підприємств це стало основною метою. У той же час для ряду керівників значущими виявилися і інші цілі. Зокрема, таку класичну ринкову мотивацію, як збільшення прибутковості виробництва, називали 27% керівників. Третина суб'єктів ринкових відносин виділяє як основну задачу збільшення обсягу виробництва, забезпечення нормального рівня заробітків. Деякі з них сьогодні ставлять метою перехід з державної власності в приватну.Цікаво співставити відношення директорів до різних цілей. Виявилося, що серед керівників, що вибрали зростання прибутковості, 39% орієнтуються також на збереження трудового колективу, тоді як серед тих, що не обрали таку орієнтацію мають більше за 65%. Аналіз також показав, що серед державних (без орендних) підприємств таких виявилося всього 10%, а серед орендних і акціонерних товариств закритого типу майже 30%.
Вплив економічної ситуації на підприємства
Відхід від централізованого планування став початком системних перетворень в України. Особливе значення мають два аспекти цих перетворень. По-перше, координація діяльності різних підприємств виявилася під загрозою, оскільки перестали існувати органи централізованого планування. У будь-якій взаємозалежній економіці розподіл праці повинно спиратися на координуючий механізм, який упорядковує економічні і виробничі зв'язки. Результатом координації в економіці є створення системи зв'язків між підприємствами.
Мережа виробничих зв'язків, створена в рамках економічної системи, є важливою складовою її основного капіталу. Призначення цих зв'язків полягає в скороченні витрат на пошук партнерів і веденні операцій.
В умовах соціалістичної економіки дії окремих суб'єктів економічних відносин координуються, і мережа виробничих зв'язків створюється самою системою планування. Створена Держплан і Госснабом система знижувала витрати на ведення операцій підприємств, але самі ці органи витрачали немало сил на створення таких зв'язків. Крім того, через недосконалість системи планування підприємства вимушені були встановлювати неформальні зв'язки для придбання ресурсів, які вони не могли отримати через систему планування. Можливо, ця система не дуже ефективна, але вона все ж представляє певну цінність. Створення нових зв'язків вимагає великих витрат. При переході до ринкових відносин зв'язки, що є порушилися, а налагодження нових окремому підприємству обходиться дуже дорого. Ці зв'язки набагато важливіше для госсектора, ніж для нового приватного сектора, який поступово створює власні. Невизначеність, пов'язана з розпадом системи зв'язків, головний чинник, що примушує підприємства все більше думати про виживання.
Система зв'язків приходить в занепад через те, що підприємства намагаються піти від старих схем постачання. Більшість з них до цього дня постачають і отримують продукцію по колишніх схемах, щоб не тратити засобу на пошук нових постачальників. Однак тим, які раніше постачали свою продукцію споживачам по занижених цінах, відхід від колишньої системи дає чималі вигоди.
Друга найважливіша межа перехідного періоду не завжди ясно, хто керує підприємством. Формально багато які підприємства як і раніше вважаються державними, однак уряд не здатний реально впливати на їх діяльність. Деякі підприємства приватизовані без належного дотримання юридичної процедури, так що їх приватизація може бути поставлена під сумнів. Таким чином, директори держпідприємств не упевнені в довгостроковій стабільності свого положення на підприємстві. Проте директор доти відповідає за перебудову всередині підприємства, поки ця невизначеність не усунена.
Мета економічної реформи полягає в створенні нових відносин між підприємствами, а також всередині окремих підприємств. Але формування цих відносин займе немало часу. А поки розвиток двох згаданих аспектів системних перетворень означає, що підприємствам доводиться діяти в обстановці крайньої невизначеності, яка на даному етапі служить причиною появи характерних особливостей в поведінці російських підприємств.
Перед сучасними директорами стоять дві найважливіші проблеми. Перша пов’язана з визначенням істинної вартості підприємства. При відсутності розвиненого ринку капіталу нинішня оцінка підприємства не дає уявлення про його істинну вартість. З недостатнім розвитком ринку капіталу частково пов'язана відсутністю на ринку керівних кадрів, внаслідок чого дарування директора не залежить від розміру власного капіталу підприємства.
Друга проблема слаба інформованість. На цій основі підприємствам дуже важко передбачувати наслідки своїх нинішніх дій. Директори розуміють, що сучасна економічна середа, швидше усього, зміниться і умови діяльності будуть відносно стабільними, але невідомо, якими саме.