Методи ціноутворення в умовах перехідної економіки

Для аналізу початкової бази можна взяти і інші показники, наприклад, частка регульованих цін. Підсумок, порівняння інших показників буде приблизно таким же, як і в розглянутому нами прикладі.

Можна виділити три основних сценарії розвитку реформ в колишніх соц. країнах.

На малюнку (Додаток 1) схематично зображені три процеси розвитку кризи: малюнок а) характерний для країн, де до реформ були відносно розвинені ринкові відносини (Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія); малюнок би) - для країн з економікою, де практично не було ознак ринку (Росія, Україна і інші); і на кінець, в) - Китай і В'єтнам, тут перетворення в економіці йдуть без реальної лібералізації суспільно-політичної системи, але все ж ми спостерігаємо в цих країнах нелінійне зростання.Отже, вектор перетворення перехідної економіки залежить від початкової точки, в якій почалися реформи. Ми можемо виділити спільні межі для колишніх соціалістичних країн в 80-х роках, ми можемо передбачити, якими вони будуть після завершення реформ - знову виділивши спільні межі. Але у кожної країни економіка, може трохи, але відрізнялася від інших, але саме це і визначало хід реформ в даній країні, роблячи процес трансформації суто індивідуальним, не схожим на аналогічні процеси в сусідніх країнах.

Економічна середа і основні цілі підприємств

До осені 1992 р. вже стало очевидно, що досягнення фінансової стабілізації є складною задачею. Уряд змінив жорстку політику і перейшов до тактики компромісів. У 1994 р. економічні рішення виконавчої і законодавчої гілок власті зумовили наступні особливості економічної середи підприємств:

розширення практики прихованого державного фінансування деяких галузей, регіонів, великих підприємств: дотації, пільгове кредитування, податкові і митні пільги;

продовження інфляції, що приводить до постійного дорожчання кредитів, згортання довгостроковому кредитування, а також заниження курсу гривні (по відношенню до твердих валют) з її постійним знеціненням незважаючи на тривалий період стабілізації курсу;

продовження практики регулювання економіки на державному і особливо на регіональному рівні, де місцеві власті широко використали заходи регулювання цін, зміни оподаткування, а також чинили прямий адміністративний тиск на підприємства.

Макроекономічна ситуація першої половини 1995 р. також сприймалася директорами як несприятлива, хоч і відчувалося сповільнення інфляції. Однак відносно жорстка кредитна політика в поєднанні із зростаючою на багатьох товарних ринках конкуренцією з боку імпортної продукції спричинила загострення збутової кризи.

Трансформація економічних умов зумовила новий характер проблем, що стоять перед керівництвом підприємств, що підтверджують різні дослідження. На рубежі реформи головні труднощі в роботі, підприємств визначалися розвалом системи господарських зв'язків. Найбільш кризовою областю управління було матеріально-технічне постачання. У той же час фінансові, кадрові, організаційні проблеми критичними вважали від 10 до 20% директорів. Але буквально в перші ж місяці реформи ситуація корінним образом змінилася, почалося погіршення фінансового положення підприємств, вимушених працювати в умовах наростаючої обмеженості фінансових ресурсів. Комплекс фінансових проблем почав виходити на перший план.

За даними Експертного інституту, найбільш важливою проблемою в 1993 и1994 рр. вважали фінанси 61% керівників, збут 13, а постачання всього 7%. Саме в фінансовій сфері зосереджені основні скарги керівників підприємств, так і багато які інші проблеми також породжені, по суті, фінансовими труднощами. Так, серед найбільш гострих проблем, що ускладняють економічне становище підприємств, на перше місце вийшли податки, на друге зростання цін, що продовжується на сировині, матеріали, що комплектує. На третьому місці проблема порушення господарських зв'язків. Безумовно, значущим залишається і такий чинник, як ненадійність гривні, її постійне знецінення. Інші чинники кадрові, організаційні і інші називало звичайно мале число респондентів.

Відносна гострота проблеми господарських зв'язків зумовлена двома групами взаємопов'язаних чинників. Одна це чинники власне даної сфери: порушення господарських зв'язків в СНД, розрив технологічних ланцюжків в галузях і об'єднаннях, втрата традиційних постачальників, дефіцит деяких видів сировини. Інша група чинники фінансової сфери: відсутність грошей на оплату постачання, затримки розрахунків і платежів, недоступні по умовах реалізації кінцевої продукції ціни на сировині і що комплектують. Цікаво, що труднощі зі збутом багато які керівники не сприймають як сигнал для зміни поведінки. У свідомості директорів ще розділені поняття “попит" і “платоспроможний попит", тобто продукція сьогодні потрібна споживачам, але останні не мають коштів для її оплати.