Формування маркетингової цинової політики на підприємстві
ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІН НА ОБОВ'ЯЗКОВІ ПРИЛАДДЯ.
У ряді галузей промисловості виробляють так звані обов'язкові приладдя, які використовують разом з основним товаром. Прикладом таких обов'язкових приладь можуть служити лезо для гоління та фотоплівка. Виробники встановлюють низькі ціни на основний товар, а на обов'язкові приладдя встановлюють високі націнки (це можна прослідити на прикладах фірм "Жилет", "Кодак"),
ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІН НА ПОБІЧНІ ПРОДУКТИ ВИРОБНИЦТВА.Переробка м'яса, виробництво нафтопродуктів та інших хімікатів часто пов'язані з появою різного роду побічних продуктів. Якщо ці побічні продукти не мають значної цінності, а позбавлення від них дорого коштує, то це відіб'ється на ціні основного товару. Виробник прагне знайти ринок для цих другорядних продуктів і готовий прийняти будь-яку ціну, якщо вона покриває витрати на їх зберігання та доставку.
ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІН ЗА ГЕОГРАФІЧНІМ ПРИНЦИПОМ.
Географічний підхід до ціноутворення припускає прийняття рішення щодо встановлення фірмою різних цін для споживачів у різних частинах країни. Доставка товару клієнту, який знаходиться далеко, коштує фірмі дорожче, ніж клієнту, розташованому неподалік.
Існує 5 основних варіантів встановлення ціни за географічною ознакою.
ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІНИ ФОБ.
Цей варіант означає, що товар передається перевізнику на умовах франко-вагон, після чого всі права на цей товар та відповідальність за нього переходять до замовника, який оплачує всі витрати на транспортування від місця знаходження заводу до місця призначення. Прихильники встановлення ціни ФОБ в місцях виникнення товару вважають цей метод самим справедливим прийомом оцінки транспортних витрат, так як кожен замовник сплачує за себе сам.
ВСТАНОВЛЕННЯ ЄДИНОЇ ЦІНИ 3 ВКЛЮЧЕННЯМ ДО НЕЇ ВИТРАТ НА ДОСТАВКУ.
Цей метод є повною протилежністю методу встановлення ціни ФОБ у місці виготовлення товару. В даному випадку фірма визначає єдину ціну з включенням до неї однієї і тієї ж суми транспортних витрат, незалежно від віддаленості клієнтів. Оплата за перевезення дорівнює середній сумі транспортних витрат.
ВСТАНОВЛЕННЯ ЗОНАЛЬНИХ ЦІН.
Метод представляє собою щось середнє між методом ціни ФОБ у місці виготовлення товару і методом єдиної ціни до якої включені витрати на доставку. Фірма виділяє дві (або декілька) зони. Всі замовники, що знаходяться в межах однієї зони, платять одну й ту ж сумарну ціну, яка підвищується при віддаленні зони.
ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІН ВІДНОСНО ДО БАЗИСНОГО ПУНКТУ.
Цей метод дозволяє продавцю обрати те чи інше місто в якості базисного і стягувати зі своїх замовників транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з цього пункту, незалежно від того, звідки в дійсності відбувається відвантаження.
В таких галузях промисловості, як цукрова, цементна, сталеливарна і автомобільна, методом встановлення цін відносно єдиного базисного пункту користувалися протягом багатьох літ, але зараз він стає менш популярним. Для досягнення більшої гнучкості ряд фірм обирають сьогодні в якості базисних декілька міст. В цьому випадку транспортні витрати обраховуються від найближчого міста до замовника базисного пункту.
ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІН 3 ПРИЙНЯТТЯМ НА СЕБЕ ВИТРАТ НА ДОСТАВКУ.
Продавець, зацікавлений в підтримці ділових стосунків з конкретним покупцем або з певним географічним районом, може скористатися цим. Можливо він вважає, що йому вдасться розширити обсяги діяльності і середні витрати знизяться, перекривши додаткові транспортні витрати.