Економічне вчення А. Сміта

Сміт бачив відмінності в родючості і місцерозташуванні ділянок землі і аналізував Їх вплив на величину ренти. Розглядає він також залежність ренти від капіталовкладень. Проте у Сміта немає розуміння понять диференційної і абсолютної ренти. Разом з тим він визначає монопольну ренту (хоч і не вжи¬ває цього терміну), яка виникає тоді, «коли кількість землі, яка може бути при¬стосована під яку-небудь особливу культуру, занадто незначна для задоволен¬ня дійсного попиту»^. Оплачує її споживач.

Вчення про продуктивну й непродуктивну працю. Сміт, на відміну від попередників, не обмежується галузевим визначенням продуктивної й непро¬дуктивної праці. У нього продуктивною є будь-яка праця, незалежно від того, де вона застосовується. Проте у Сміта визначається ієрархія галузей стосовно їх продуктивності. На перший план він ставить сільське господарство, потім промисловість і торгівлю. Але не це головне в його вченні про продуктивну й непродуктивну працю.

Сміт визначає продуктивну й непродуктивну працю не лише залежно від того, де вона застосовується, а й від того, що вона виготовляє. В нього є два підходи до визначення продуктивної й непродуктивної праці. Перший підхід — ціннісний. Продуктивною працею є та, що створює ^цінність. Непродуктивна праця цінності не створює. Так, праця мануфактурного робітника додає цінність матеріалам, які вона обробляє. В той же час праця домашнього слуги нічому не додає цінності. На купівлю продуктивної праці витрачається капітал, а непродуктивної — доход.

Другий підхід у визначенні продуктивної й непродуктивної праці пов'язується з її матеріалізацією, уречевленням. Продуктивна праця — праця робітника, яка закріплюється і реалізується в якому-небудь предметі або товарі, що придатний на продаж. А праця слуги не закріплюється і не реалізується в товарах. Його послуги зникають в момент їх надання. Згідно з таким визна¬ченням продуктивної праці вся сфера нематеріального виробництва оголошу¬валась непродуктивною. До цієї сфери Сміт відносить діяльність держави, їі^ чиновників, церкву, армію, флот тощо.

Визначення продуктивної й непродуктивної праці Смітом є суперечливі»*. Якщо взяти простого товаровиробника, то він виготовляє товари, але не при¬носить капіталісту прибутку. Отже, його праця за однією ознакою є продуктив¬ною, а за другою — непродуктивною.

У Сміта його вчення про продуктивну й непродуктивну працю займає значне місце, тому що він із зростанням продуктивної праці пов'язував зро¬стання національного багатства країни і тому енергійно наполягав на скоро¬ченні непродуктивної праці.

Такий підхід Сміта до визначення продуктивної й непродуктивної праці був підданий критиці багатьма його сучасниками, які ширше трактували про¬дуктивну працю. Економісти класичної школи сприйняли такий підхід. З пев¬ним зауваженням сприйняв його і Маркер

Капітал, Сміта — це головна рушійна сила економічного прогресу. Під капіталом; розуміє запас продукції, що приносить прибуток або за допомо¬гою якоп:, працею створюються нові блага. Запаси певної особи, писав він, діляться на дві частини. «Та частина, від якої вона чекає одержати доход, нази¬вається її капіталом. Друга частина — це та, яка йде на безпосереднє її спожи¬вання.Капітал він поділяє на основний і оборотний. До основного капіталу він відносить машини і різні знаряддя праці, промислові і торговельні будівлі, склади, будівлі на фермі, «покращення землі» (розчистка, осушення, внесення добрив), «людський капітал» — капіталізована цінність «придбаних і корисних здібностей усіх мешканців або членів суспільства». Віднесення Смітом люд¬ського капіталу до основного правомірно випливає з того, що капітал у ньо¬го — це виготовлені матеріальні ресурси, а здібності робітників до праці також «виготовлені» за допомогою використання матеріальних ресурсів.

Включення до основного капіталу трудових навичок і здібностей робіт¬ників здійснював ще Петгі. Сміт, оголошуючи здібності, навички капіталом, робив висновок, що робітник, крім «звичайної заробітної плати» за «звичайну працю», одержить відшкодування витрат на навчання і прибуток на них. У К. Маркса, як побачимо далі, мовиться про те, що кваліфікована робоча сила має вищу вартість.

Оборотний капітал у Сміта складається з грошей, запасів продовольства, запасів сировини і напівфабрикатів, а також готової продукції, що перебуває на складах і в магазинах.

Поділ на основний і оборотний капітал Сміт застосовує до будь-якого капіталу, незалежно від сфери його використання. Різницю між ними він бачить в тому, що перший приносить прибуток, не вступаючи в обіг і не змінюючи власника, а другий — приносить доход тільки за допомогою обігу і зміни власника. Основний капітал формується і поповнюється за рахунок обо¬ротного. Він не може приносити доход без допомоги оборотного. Спів¬відношення між основним і оборотним капіталом, підкреслює Сміт, неоднако¬ве в різних галузях виробництва.