Політична реклама та її особливості

Множинний імідж створюється за наявності замість однієї корпорації низки незалежних структур. Активно застосовується одним-один імідж для проведення партійних зборів, засідань Верховної Ради України, мітингів, демонстрацій тощо. При цьо¬му кожна його складова працює на загальний результат, бо лише один недогляд може перекреслити все інше.

Теоретики комунікацій класифікують імідж і відповідно до галузі застосування, тобто імідж політика зовсім інший, ніж імідж бізнесмена або поп-зірки.

Порівняльний тип іміджу передбачає постійне порівнювання іміджевих характеристик (щирість, компетентність, інтелігент¬ність, уміння керувати та господарювати, схильність до силових заходів, розумовий рівень тощо) з реальними. Помітивши значну різницю, іміджмейкери повинні коригувати хід передвиборчої кампанії.

Іміджева політична кампанія будується з використанням на¬бору традиційних прийомів. З одного боку, політик намагається стати одним із нас. З іншого — він не може бути таким як ми, бо навіщо тоді його обирати. У нього мають бути харизматичні ри¬си, він мусить активно демонструвати почуття агресивності, суперництва, його завжди мають супроводжувати різні помічники та охоронці, що додає значущості особі лідера. Що б там з ним не було, але в жодному разі глядачі не повинні помітити, що він хворий, погано себе почуває або є розгубленим чи схвильованим.

Для політичної реклами важливою є та обставина, що світ, в якому ми живемо, може постати у вигляді трьох різних іпостасей: світу реального, світу інформаційного та світу символічного.

Заведено вважати, що реальні події тільки тоді стають значу¬щими, коли вони знайшли відображення в засобах масової ін¬формації. Події ніби-то й немає, якщо про неї не написано в газе¬ті чи не повідомлено по радіо (телебаченню). Саме тому полі¬тична реклама стає інформаційним містком між електоратом та партіями.До символічного світу належить поняття іміджу політика та його партії. Політик сам є символічною постаттю. Тому в полі¬тичній рекламі необхідно вигадати та показати глядачу (тобто виборцю) відповідний набір жестів, поз, інтонацій, які підтвер¬джували б цю думку. Це робиться за допомогою підбірки текстів різного емоційного насичення, виголошуючи які політик удава¬тиметься до необхідного імеджмейкеру типу поведінки, а також показом невербальних (неречових) ситуацій так званого домаш¬нього набору (ясна річ, попередньо спланованого). Глядач обов'¬язково повинен побачити дружину, дітей, домашніх улюбленців (якщо таких немає, треба знайти принаймні на час кампанії). Утім останнє залежить від особливостей країни (в Україні, на¬приклад, наявність у політика великого собаки певні кола вибор¬ців чомусь визнають за негативну рису).

Американські спеціалісти дають такі поради, як збільшити до¬віру електорату до політика в рекламних перформансах:

• довіра збільшується за належного «пред'явлення» політика аудиторії. Необхідно підкреслити його кваліфікацію, участь у процесах прийняття рішень на державному рівні, досвід спілку¬вання з аудиторією, наявність політичної практики. Вдала пре¬зентація політика може компенсувати його поганий виступ;

• політик не може з'явитися невідомо звідки. Він має створю¬вати свій авторитет заздалегідь, своєю майже щоденною активні¬стю. На думку спеціалістів-іміджмейкерів, цей період може три¬вати від чотирьох місяців до двох років;

• дуже важливо поєднати політика з якоюсь організацією або партією позитивного плану. Існує так зване правило потяга. Доти, доки імідж політика не закріпився в свідомості людей, політика має тягти за собою інший потяг. Відчепитися від нього треба тоді коли власної популярності вже досягнуто. Для визначення цього моменту й потрібні послуги професійного іміджмейкера; вдалий виступ завжди спрямований на щось конкретне. Мішенями політика, що виступає перед аудиторією, мають бу¬ти або його супротивники, або негативні події, що відбувають¬ся в житті;

• важливу роль відіграє вік, стать, освіта, професія, зовніш¬ність політика, які можуть допомогти зблизитись з аудиторією. Ясна річ, що ветерани війни ліпше сприйматимуть промовця, який теж колись воював (на тій самій війні чи на іншій — це бай¬дуже), фермери уважніше слухатимуть людину, якій не чужі проб¬леми сільського господарства, тощо. Після повідомлення про це й налагодження контакту з аудиторією дальшу промову політич¬ний діяч може скласти з відомих кліше та стандартних фраз до¬машньої заготовки;