Вчення про управління (Файоль Анрі)

Таблиця, вміщена в моїй книжці «Промислове і загальне управління», вказує на ступінь різних установок, необхідних кожній з категорій службовців великого підприємства, і свідчить про те, що на підприємствах усіх видів найважливішою «установкою» нижчих функціонерів є їх професійно-технічна «установка», що характеризує спеціалізацію цього підприємства. Тим часом основною «установкою» вищих керівників є «установка» адміністрування.

Завдяки передбаченню, організації, розпорядництву, узгодженню і контролю функція адміністрування бере участь у виконанні всіх інших. Таким чином, якщо функція адміністрування виконується належним чином, можна зробити припущення, що і з іншими також усе гаразд.

Перша умова, якій має задовольняти глава великого підприємства,— бути добрим адміністратором, тобто вміти передбачати, організовувати, узгоджувати і контролювати. Друга умова полягає в тому, щоб глава підприємства був компетентним у спеціальній технічній функції, характерній для цього підприємства.

Інші якості і знання, які бажано було б бачити в усіх, найважливіших керівників підприємств, такі: 1) здоров'я і фізична сила; 2) інтелігентність і розумова сила; 3) моральні якості: розважлива воля, тверда і наполеглива енергія і, якщо необхідно, сміливість, почуття відповідальності, почуття обов'язку і турбота про загальний інтерес; 4) високий рівень загальної культури; 5) загальне уявлення про всі найбільш істотні функції.

Адміністративна установка частково грунтується на особистій обдарованості, частково — на поглибленому життєвому знанні принципів та правил адміністративної доктрини.

Ми побіжно розглянемо різні елементи цієї доктрини.

3. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРУВАННЯ

Здорове функціонування соціального організму підприємства залежить від того, наскільки береться до уваги цілий ряд принципів, головними з яких є:Поділ праці. Мета його — виробляти більше і краще при тій же затраті зусиль. Він веде до спеціалізації функцій і розподілу влади.

Авторитет. Відповідальність. У кожного начальника розрізняють авторитет «установлений», що залежить від виконуваної ним функції, і авторитет «особистий», що є результатом інтелігентності, знань, досвіду, морального достоїнства, здібності розпоряджатися, виконаної роботи і т. д.

Щоб начальник був хорошим, йому необхідно поповнювати особистим авторитетом той, яким він користується за своїм становищем. Не можна уявити собі «владу без відповідальності», тобто без відплати — нагороди чи покарання,— що супроводжує користування владою. Відповідальність є необхідною приналежністю влади.

Хороший начальник повинен мати сам і поширювати довкола себе мужність відповідальності.

Дисципліна. Дисципліна є повагою до умовностей, зміст яких — «слухняність, старанність, активність» і «зовнішній вияв поваги». Вона обов'язкова для вищих керівних осіб, як і для рядових функціонерів.

Поряд з формулою, що є у військових статутах: «Дисципліна становить найважливішу силу армії»,— я охоче вмістив би ще й таку: «Дисципліна є те, у що її перетворює начальник».

Єдність розпорядництва. У будь-якій роботі будь-який функціонер не повинен одержувати розпоряджень більш ніж від одного начальника. Як тільки два начальники починають здійснювати владу однакового змісту над однією і тією ж людиною або над однією і тією ж службою, одразу ж відчувається нездужання. Якщо причина його зберігається, рівновага порушується ще більше, хвороба виступає, ніби в живому організмі, потурбованому стороннім тілом, і спостерігаються такі наслідки: або двоїстість припиняється завдяки зникненню чи усуненню одного з начальників і відроджується соціальне здоров'я, або організм продовжує вироджуватися. Люди не терплять двоїстості розпорядництва.