Конфлікт як позитивний фактор розвитку персоналу компанії

Конфлікти найчастіше асоціюються з агресією, погрозами, суперечками, ворожістю тощо. Тому існує думка, що конфлікт - явище небажане і що необхідно, по можливості, уникати його або якнайшвидше розв'язувати. Згідно з останніми дослідженнями вчених навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі конфлікти не лише можливі, а й бажані.

Добре скерований конфлікт - життєво важлива складова частина процесу становлення сучасного колективу.На жаль, конфлікт не завжди має позитивний характер. У деяких випадках він може заважати задоволенню потреб окремої особи та досягненню цілей організації взагалі. Наприклад, під час ділової наради більшість погоджується з думкою окремої особи лише для того, щоб уникнути конфлікту, нехтуючи інтересами справи. Але в багатьох випадках конфлікт допомагає виявити розмаїття точок зору, додає інформації, допомагає виявити більшу кількість альтернатив або проблем. Це дає змогу членам групи приймати більш ефективні рішення, а також повідомити свою думку людям, і тим самим задовольнити особисті потреби у повазі та владі, ведучи до ефективнішого досягнення цілей.

Таким чином, конфлікт може бути функціональним, або дисфункціональним, що може призвести до зниження особистого задоволення, групового співробітництва та ефективності організації. Роль конфлікту в основному залежить від того, наскільки ефективно ним керують. Але щоб керувати конфліктом, необхідно розуміти причини виникнення конфліктної ситуації.

Сучасні погляди на конфлікт ґрунтуються на таких положеннях: конфлікт потенційно вкрай ефективний і продуктивний, треба лише вміло ним користуватись; робота має бути розрахована на групу, група — основна складова колективу; група визначає основні форми спільної праці й вирішує будь-які проблеми; стосунки повинні бути щирими та відкритими, усі члени колективу мають відкрито висловлювати свої думки й зауваження; лідери мусять обговорювати усі проблеми, які виникають, на рівних.

Невід'ємна частина конфлікту - несумісність дій двох людей чи сторін, коли поведінка одного робить дії іншого неефективними. Щоб викликати конфліктну ситуацію, достатньо ігнорувати думку партнера. У тих, хто працює поруч над вирішенням однієї проблеми, можуть бути найпростіші форми виробничого процесу, його підготовки тощо. Конфлікт може стати в нагоді під час створення продуктивного та міцно спаяного колективу. Єдине, що потрібно пам'ятати, — конфлікт треба розуміти і вміти ним керувати, не даючи йому набути деструктивних властивостей. На жаль, люди часто витрачають багато сил на те, щоб зробити корисні висновки. Вміння розібратися у конфліктній ситуації - процес, який ускладнюється дією численних стереотипів. Багато людей знає, що негативні емоції мають руйнівний характер, але забувають про це, коли гніваються самі. Важливо розуміти, що конфлікт народжується не у вакуумі, це соціальний феномен, і він є там, де збирається більше двох. Ми не в змозі працювати, не контактуючи з іншими людьми.

Основна причина конфлікту — те, що люди залежать один від одного. Кожен потребує співчуття і розуміння, підтримки іншого, наявності однодумців. Це стосується не лише змісту роботи, а й зовнішніх форм організації, починаючи з виробничого процесу і закінчуючи порядком на робочому місці.

Конфлікт — це сигнал, що у стосунках між людьми щось не так, що з'явились суттєві суперечності. Звичайно, конфлікт може мати руйнівні риси, але частіше він виникає там, де люди пов'язані між собою спільними інтересами і залежать один від одного.

Конфлікт - життєво необхідна частина виробничого процесу й існування робітничого колективу. Лише тоді, коли менеджер не турбується про свою організацію, він не отримує ніяких емоцій. Саме емоції й конфлікт як згусток різного забарвлення є показником наявності інтересу до роботи.

Можна зробити висновок, що конфлікт може бути водночас і засобом для діагностики стану колективу, способом його існування і засобом його розвитку, просування.

2. Види конфліктів та їх особливості

Виділяють такі типи конфліктів: внутрішньо-особистісний, міжособистісний, конфлікт між окремою особою та групою, міжгруповий конфлікт.

Де б не жили душі, про які писав Гете, поет бачив, що конфлікти можуть вирувати і всередині людини. Аналізуючи конфлікти, завжди треба ставити запитання: чи не має місце тут конфлікт, який знаходиться в душі людини?