Управління дисципліною. Типові дисциплінарні порушення. Дисциплінарний вплив
Стаття 142 містить правила внутрішнього трудового розпорядку, статути і положення про дисципліну.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил.
У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
У статті 145 мова йде про переваги і пільги для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обв'язки.
Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі [104, с. 68].
Причини порушення дисципліни
Зазвичай, виділяють два типи порушення дисципліни: визнані і "нав'язані".
Необхідно визначити, що „покарання" слідує за порушенням дисципліни обох типів. За непокору правилам або закону людину можуть оштрафувати, засудити або застосувати до неї інші міри покарання. За порушення прийнятих правил поведінки працівника можна ізолювати або оголосити йому бойкот, виключивши будь-які форми співробітництва з ним, крім найнеобхідніших. Такі дії можуть виглядати „справедливими" з чийогось погляду, але не завжди бути адекватними.
Імовірно, найчастіше порушення закону відбуваються через недотримання правил дорожнього руху. Людина, оштрафована за перевищення швидкості, може не вважатися винною у колі своїх колег — у дійсності він чи вона може викликати співчуття, чи навіть виступати в ролі героя. З іншого боку, штрейкбрехер, донощик чи людина з поганими манерами, незважаючи на те, що „провина" її не є якоюсь визначною, може виявитися під таким тиском з боку своїх колег, що буде змушена залишити організацію.
Бувають випадки, коли між двома названими типами порушення дисципліни можна поставити знак рівності. У таких випадках людина визнається „винною" як за законом, так і на думку своїх колег. Коли визнані і „нав'язані" типи порушення дисципліни приймаються більшістю, правило чи закон вважається обґрунтованим. Тому для того, щоб бути прийнятним, правило повинно схвалюватися більшістю. В іншому випадку його, імовірніше всього, будуть завжди порушувати. Якщо правило вважається необгрунтованим, це не означає, що воно насправді таке; найчастіше його просто не зрозуміли і вважають заборонним.
Наприклад, заборона на паління в приміщеннях нафтопереробного заводу схвалена, зрозуміла і підтримується всіма працівниками. Однак для ливарного цеху така сама заборона може вважатися необгрунтованою. Певно, існує визначена причина даної заборони, але доти, поки усі не зрозуміють, чому цього не можна робити, найімовірніше цю заборону будуть ігнорувати, і вона може стати предметом трудового конфлікту [88, с. 202].
А от приклад діючого правила, що вважається заборонним при використанні шліфувального верстата. Молодому стажисту було заборонено використовувати шліфувальний верстат для обробки мідних і латунних пластин. Йому не пояснили, чому цього не слід робити, і він, знайшовши, що за допомогою верстата можна значно прискорити роботу, зрозумів заборону як примху наставника. Як тільки наставник відволікався, стажист використовував шліфувальний верстат для обробки міді та латуні. Незабаром після того, як він закінчив роботу, слюсар захотів заточити велике швидкісне свердло за допомогою цього самого шліфувального верстата. У лічені секунди свердло заїло в забрудненій поверхні шліфувального круга, і воно розлетілося на шматки. Результатом стала втрата ока. Ніяке покарання не зможе повернути око чи збільшити каяття стажиста. А винуватець повторював: „Якби він пояснив мені, чому цього не можна було робити!".
Навіть, якщо правило очевидне, його необхідно роз'яснити; якщо ж воно хоч трішки заплутане, роз'яснення обов 'язкові.
В ідеалі, дисциплінарні правила повинні бути зрозумілими. Деякі скажуть, що якщо правило обґрунтоване і зрозуміле усім, без нього взагалі можна обійтися. Однак правила звичайно „пишуться" для меншості, і визначені рамки поведінки необхідні, навіть якщо вони служать тільки для установки стандартів і дотримання порядку. У самому крайньому випадку повинен існувати набір обґрунтованих правил.Правило ефективної дисципліни можна виразити так: зробіть дисциплінарні вимоги об'єктивними, обґрунтованими і зрозумілими й залучайте всіх зацікавлених осіб у структуру дисципліни та її підтримку. Нарешті, уникайте речей, що напевно виявляться неприйнятними і неефективними.