Соціологічні аспекти організації управлінської діяльності
Значний інтерес становить досвід Японії в галузі керівництва організаціями. Основними положеннями японської системи управління є такі:
-- працівники отримують задоволення залежно від щільності вертикального зв’язку в організації;
-- основним завданням керівника є забезпечення підтримки працівників в одержанні необхідної інформації та в процедурах реалізації цілей діяльності групи;
-- при груповому прийнятті рішень усі члени колективу повинні вносити вклад у досягнення мети в повну міру своїх можливостей;
-- керівник повинен приділяти найбільшу увагу особистим якостям кожного працівника, особистостям;-- у процесі здійснення керівництва керівнику слід спиратися на розуміння того, що в японців сильно розвинуте почуття взаємозалежності;
-- службовці, які мають знання, є “ноу-хау” компанії;
-- працівники, які застосовують нововведення, підвищують продуктивність праці і якість, повинні постійно заохочуватися
-- відчувати, що до їхніх вимог і міркувань керівництво прислухається.
Український економіст доктор економічних наук В.Терещенко в брошурі “Наука керування” узагальнює свій власний досвід керівництва організаціями та виділяє десять якостей керівника, які стануть у нагоді українським керівникам.
Перша якість - будь завжди керівником, а не погоничем.
Друга якість – впевненість у собі. Це не зазнайкуватість. Це просто віра начальника в свої сили, в те, що він здатний виконати покладені на нього обов’язки. Життя показує, що підлеглі неохоче йдуть за начальниками, які самі не вірять в себе. Військові це добре знають: солдати погано йдуть за офіцерами, які не знають, як командувати, куди солдатів вести, тобто не знають, що робити.
Третя якість – суворість і вимогливість. Ми іноді думаємо,що підлеглі завжди люблять лише добрих начальників. Що ж, доброта – позитивна риса, і, звичайно, добре, коли начальник – добра людина. Але він повинен вміти поєднувати доброту з певною суворістю. Це тісно пов’язано з проблемою дисципліни праці. Я вважаю, що немає більшого зла в нашому народному господарстві, як саме відсутність належної дисципліни. Надто багато ще й досі розхлябаності, нехлюйства.
Четверта якість звучить так: завжди критикуй своїх підлеглих позитивно. Що це означає? Неправий той начальник, який, викликавши підлеглого, що завинив, тільки те й робить, що перераховує його помилки. Це нічого не дає, а іноді лише озлоблює підлеглого. Починати можна, звичайно з критики, але закінчувати слід обов’язково позитивною вказівкою: а як саме ти повинен робити, що замість цього? Ось така критика досягає мети.
З цим тісно пов’язана п’ята якість – уміння заохочувати й карати. Наступна, шоста якість – уміння начальника цінувати час своїх підлеглих. Практика показує, що коли керівник не вміє цінувати час підлеглих, то це саме те, з чого починається моральний розклад колективу. Цим самим він вчить їх самих не цінувати свого часу. Тут починаються розгулювання по коридорах, перекури по півгодини, вічні відкладання роботи, чекання тощо.
Сьома якість звучить досить просто, та говорити про неї, вважаємо варто, бо часто від неї багато залежить: ввічливе, доброзичливе ставлення начальника до своїх підлеглих
Восьма якість – це вміння говорити і мовчати. Соціологічні дослідження показують, що в наш час 70% свого робочого часу начальники говорять. І лише 30% - пишуть, читають виконують іншу роботу. І тому не дивно, що за рубежем уже давно при підготовці людей до управлінської почали запроваджувати - іноді обов‘язкові, іноді факультативні – курси з уміння говорити.