Основні шляхи й етапи переходу на новий продукт
Етап проектно-конструкторських розробок - заключний для стадії дослідження. Дослідження повинно завершуватись пошуком діючих форм впровадження у виробництво отриманих знань, здатних забезпечити його якісні зміни. Виконання цієї вимоги можливе за допомогою нововведень, що сприяють впровадженню винаходів у виробництво.
У процесі проектно – конструкторських, дослідно – технологічних робіт формується нова науково – технічна інформація, відбита у відповідній документації. На даному етапі часто виготовляється перший зразок нової техніки чи іншого нововведення, що є формою вираження отриманої інформації, її своєрідною ілюстрацією.
Основними цілями фази технологічного освоєння виробництва є його підготовка до впровадження результатів розробок і забезпечення необхідних для цього умов. Тут здійснюється безпосередня взаємодія науки і виробництва, від якого залежать темпи освоєння прогресивних нововведень, терміни їхнього впровадження і початок масового виробництва нових продуктів.
На наступній фазі відбувається тиражування нових продуктів. Стабільне виробництво покликане забезпечити задоволення потреб суспільства в конкретних видах виробів заданої якості. У цьому полягає суть даного етапу.
Заключний етап інноваційного процесу, пов’язаний з освоєнням масштабного виробництва нової продукції, вимагає реконструкції виробничих потужностей, удосконалення технології, підготовки персоналу, рекламної діяльності і т.д. На фінансування робіт на даному етапі буде потрібно значно більше (приблизно в 6 – 8 разів) витрат, ніж на дослідження і розробки. Величина цих витрат також залежить від обсягів освоєння нових видів продукції. Однак інвестиції продовжують носити ризиковий характер, тому що реакція ринку на цьому етапі ще невідома і ризики відторгнення пропонованого товару дуже ймовірні.
Тут важливо пам’ятати, що новий продукт, створений з урахуванням усіх досягнень науково – технічного прогресу, може бути не потрібний на ринку. Тому дуже важливий етап комерціалізації, де через маркетинг формується попит на нову продукцію, здійснюється зворотній зв’язок зі споживачами зробленого нового продукту і визначається подальший хід досліджень і розробок.
Усі розглянуті етапи інноваційного процесу допускають свої методи організації праці, управління, фінансування, кадрового навчання. Для зменшення ризику і забезпечення успіху підприємство повинне інтегрувати різні етапи інноваційного процесу в єдиний ланцюг, кожна ланка якого виконує важливе завдання в досягненні загальної мети – одержання нововведення, а потім нового виробу чи технології.
Тут особливу важливість набуває стикування ланок, що забезпечує безперервність, гнучкість і динаміку всього процесу, коли результат попереднього етапу є основою для поступального руху на наступний етап. Ці процеси супроводжуються прийняттям інноваційних рішень щодо пріоритетних напрямків інноваційної діяльності підприємства.
В умовах загального прискорення науково – технічного прогресу, глобалізації й інтернаціоналізації ринку, посилення конкуренції, що супроводжується скороченням термінів дії конкурентних переваг і необхідністю поділу ринку на сектори, ніші і мікро сегменти, інноваційність стає ключовим фактором успіху, якщо не єдиним засобом виживання.
Складною ланкою в непростому ланцюзі етапів і робіт інноваційного циклу є етап запуску – освоєння виробництва нового виробу. Тут використовуються результати всіх попередніх науково – дослідницьких проектних і творчих робіт з відновлення виробництва. Відразу виникають нові проблеми.
Класичним прикладом проблем і економічних результатів, пов’язаних з відновленням виробництва, є освоєння нового автомобіля на заводі Форда наприкінці 20-х років.
В історії промисловості це було перше велике відновлення масової продукції. Заміна моделі почалася в другій половині 1927 р. поступово звертався випуск старої машини. У січні 1928 року почалося виробництво нового типу автомобіля. Загальний випуск продукції в цьому місяці ледь досяг 4% . Загальний період освоєння нового виробу, аж до досягнення первісної потужності тривав 12,5 міс.