Комунікаційні аспекти соціалізації

Підсумовуючи, зазначимо, що аналіз політичної культури потребує інтегрального підходу з позицій:

• характеру, рівня розвитку та співвідношення сталих правових, соціальних і психічних норм, що регулюють суспільні відносини;

• когнітивних (інформаційних, емоційно-комунікаційних і практичних, тобто діяльніших) компонентів формування суспільної свідомості та засвоєння їх окремими особистостями.

Виокремимо також основні функції політичної культури: ідентифікації — полягає у тлумаченні потреб людини з огляду на її групову (соціальну, етнічну, конфесійну) приналежність та участь в обстоюванні інтересів цієї спільноти;

орієнтації — характеризує прагнення людини до змістовного відображення політичних подій і явищ при реалізації прав і свобод у конкретній системі;

адаптації — допомагає людині пристосуватися до умов політичного середовища, здійснення її прав і владних повноважень;соціалізації — сприяє засвоєнню норм-регуляторів суспільно-політичного (правових, соціальних, психічних) життя; інтеграції (дезінтеграції) — забезпечує можливість співіснування різних груп у межах політичної системи, збереження цілісності держави та відносин останньої з громадянським суспільством;

комунікації — створює інформаційні умови для взаємодії всіх суб'єктів та об'єктів політики.

Формування політичних культур — справа не одного покоління і тисячоліття. Навіть кардинальна перебудова політичних структур не може часто-густо радикально змінити цінності попередньої культури.

Скажімо, в Індії, яка успадкувала з колоніального минулого досить розвинену партійну систему та парламентські інститути, і нині домінують архетипи східної ментальності

Водночас підвищений інтерес на Заході до релігій та способу життя Сходу не здатний змінити параметри політичної культури СІЛА чи Європи.

Проте технологічний прорив Японії до елітної групи світових лідерів певною мірою сприяв укоріненню цінностей і зразків західної політичної поведінки. Але фахівці стверджують, що бурхливі процеси модернізації в країнах Азійсько-тихоокеанського регіону, навпаки, відбулися не завдяки впровадженню західних цінностей, а завдяки конфуціанській цивілізаційній моделі розвитку. Отже, все дуже індивідуально.

А ми з вами переконуємося, що процеси соціалізації не тільки особистостей в межах нації, а й націй в межах глобального світу є дуже непростими і дуже неоднозначними.

Список використаної літератури:

1.Зернецъка О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. — К, 1999.

2.Зверинцев А. Б. Коммуникационный менеджмент. — СПб., 1997.

3.Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. — К, 2001.

4.Кондорсе Ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума // Философия истории: Антология. — М., 1994.

5.Кочетов Э. Глобалистика как геоэкономика, как реальность, как мироздание. — М., 2001.

6.Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. — К, 2002.