Психологічні і психотерапевтичні моделі комунікації
Вважають, що сам термін "групова психотерапія" вперше запровадив Дж Морено.
Отже, психотерапія базується на позитивному впливові групи, який має певний лікувальний ефект.
Виокремлюють такі типи групової психотерапії: психодра-ма, групи тренінгу, групи зустрічей, гештальтгрупи, групи тілесної терапії, групи терапії мистецтвом, групи тренінгу умінь тощо [38, 39].
Суть психодрами, яку у двадцятих роках створив вже згадуваний Дж. Морено (СІЛА), полягає в тому, що індивід разом з групою розігрує свої конфлікти, а не розповідає про них.
Результатом такої рольової гри та імпровізації є вироблення моделей поведінки, які можуть бути реалізовані в реальному житті.
Після закінчення психодрами її учасники аналізують особливості поведінки кожного з "авторів" з метою розширення "репертуару ролей" людини.
Позаяк ми всі постійно граємо певні ролі у своєму житті (дитини, батька чи матері тощо), комунікативна модель психодрами дозволяє людині краще розкритися, сприяє розвитку імпровізаційних, творчих засад в її поведінці. Це зробити не так просто. Саме тому перед психодрамою необхідно провести розминку, оскільки на початку рольової гри майбутні зірки Великого Театру Життя мають чимало комплексів, неабияк загальмовані й "заморожені". Подібні принципи реалізовані і в концепціях інших типів групової психотерапії, які дозволяють індивідам краще розкритися в міжособистісних взаємовідносинах. Як наслідок — людина стає більш комунікативно чутливою, що є надзвичайно важливим для лідерів, їхніх прес-секретарів та інших осіб, уповноважених на спілкування з мас-медіа, а через них — і з громадськістю в цілому.
Список використаної літератури:1.Тимофеев Т. Виклики XXI століття — дебати про альтернативи // Політична думка. — 1999. — № 4.
2.Удовик С. Л. Глобализация: семиотические подходы. — Μ., 2002.
3.Урсул. Информация. Методологические аспекты. — М., 1971.
4.Уткин А. И. Глобализация: процесс осмысления. — М., 2001.
5.Фрейд 3., Буллит У. Томас Вудро Вильсон. — М, 1992.
6.Фрейд 3. По ту сторону принципа удовольствия. — М., 1992.
7.Харше Р. Глобализация и процесс изменения границ в международных отношениях // Восток — Запад. Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. — М., 2002.
8.Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. — М., 1993.
9.Ціеак В. Трансформація преси в Україні та Польщі в контексті суспільних змін (1989-1999). — К, 2000.
10.Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. — М., 1980.
11. Эко У. Отсутствующая структура Введение в семиологию. — СПб., 1998.
12. Юнг К. Г. Психология безсознательного. — М., 1994.
13. Юнг К. Г. Архетип и символ. — М., 1991.