Психологічні і психотерапевтичні моделі комунікації
Від себе додамо, що 3. Фрейд цілком слушно зробив наголос на певних перекосах у розвитку західної психології (особливо політичної) в плані надмірного перебільшення ролі особистості в розвитку історичного процесу.
Наразі українська психологічна школа (як і вся радянська) зневажала особистісними аспектами цієї проблеми, оперуючи інтегральними поняттями "маси — стани — вожді".
Досвід показує, що істина — завжди посередині. Шукав її і Карл Юнг — ще один видатний представник психоаналітичної школи.
Модель аналітичної психологи Карла Юнга
Високо шануючи 3. Фрейда, без якого, на думку К. Юнга, неможливо уявити собі історію духовного життя минулого століття, останній ввів поняття архетипу і колективного безсвідомого.
Запровадженням цих понять у поєднанні зі зняттям виключно сексуальної інтерпретації лібідо (енергія, бажання) К. Юнг значно зменшив роль особистісного. Його дослідницький пріоритет — колективна психіка, а наукова "торгова марка" — "аналітична психологія".
На думку К. Юнга: "„.Не закон створює громадський порядок, а наслідування, яке охоплює також "навіювання", сугестивність і духовне зараження.
Як і всі представники психоаналізу, К. Юнг постійно акцентує на символізмі, оскільки символи відіграють особливу роль в комунікації.Досліджуючи архетипи як явища колективного безсвідомого, наш "аналітичний психолог" виявляє ірраціональне раціональними методами.
Символ Демона у нього — найчастіше темношкірий, монголоїдного типу, а символ Христа — суперечливий. Звідси й логічне, на думку психолога, використання християнством тези про первородний гріх та гріховність людини, аби зробити абрис космічної суперечливості в кожному індивідуумі.
Ви запитаєте, для чого все це нам знати? На думку Г. Почепцова, архетипи ворожих сил можуть досить ефективно використовуватися в пропагандистських цілях. Наприклад, радянські військовополонені під час Другої світової війни німецькою пропагандистською машиною портретувалися найчастіше саме як монголоїдний тип.
Аналогічний підхід може бути використаний і технологією "білої" пропаганди, яка ідеалізує певний суб'єкт, якому "ставлять імідж".
Скажімо, в Радянському Союзі, де монопольно правила номенклатурно-комуністична еліта, всі портрети членів політбюро ЦК КПРС йшли до друку лише після візування у відділі пропаганди та агітації ЦК КПРС.
Ви не повірите, але на перших портретах Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачева була відсутня темна родима пляма на його лисині Лише згодом, коли так звана перебудова набрала обертів, у пресі та на плакатах з'явилося реальне зображення.
Сміх сміхом, але ортодоксальні віруючі, побачивши ту пляму на лисині лідера СРСР, одразу вказали на "знак Антихриста".
Так що іміджмейкери-консерватори з політбюро ЦК були не такими вже й профанами у PR-івських справах! До речі, ці ж стандарти у подальшому використовувала прес-служба президента Азербайджану Гейдара Алієва, який був членом того самого політбюро ЦК КПРС. Під час зустрічі делегації Міжнародної Кадрової Академії з Г. Алієвим у його резиденції в Баку нам було м'яко, але настирливо "не рекомендовано" знімати президента на наші фотоапарати. Все це люб'язно зробив особистий фотограф азербайджанського лідера. Наступного дня кожен з нас отримав пачку фотографій, ретельно відібраних президентською прес-службою. Все було зроблено професіонально і коректно, відповідно до стандартів висвітлення діяльності президента Азербайджану, вироблених апаратом його адміністрації.
Ось в які конкретні речі втілюється теорія К Юнга, який, зокрема, виокремлював серед архетипів архетип героя. Останній мав бути певним уособленням "ідеального іміджу", який існує в колективній свідомості. Оскільки юрба поважає силу, вона вимагає від свого лідера сили, навіть насильства. Все це, зрозуміло, у поєднанні з особливою харизмою. І ніяких недоліків, чуєте?!