Визначення продуктивності праці

де Пксп, П'ксп — продуктивність праці, що визначається за кінцевим суспільним продуктом або умовно-чистою продукцією; Крсп — кінцевий річний суспільний продукт, що дорівнює валовому суспільному продукту, за винятком вартості використаних сировини і напівфабрикатів; Vy4 — умовно-чиста продукція; Тжв, Тжн ~~ середньорічна чисельність або затрати живої праці робітників виробничої і невиробничої сфери;

де Пнд — продуктивність живої праці, що визначається за національним доходом (НД), чистою або нормативно-чистою продукцією галузей; V4 — обсяг чистої продукції; Ут — обсяг нормативно-чистої продукції.

Показники продуктивності праці, виражені у формулах (1)-(4), побудовані відповідно до загального принципу, за яким тільки жива праця є продуктивною, тільки вона здатна створювати додатковий продукт і переносити вартість спожитих засобів виробництва, що включають минулу працю, на знову створену вартість сукупного (валового) суспільного продукту.

За другим варіантом показники продуктивності суспільної праці визначаються за співвідношенням результатів матеріального виробництва (обсягу виробленої продукції) і сукупних затрат. Узагальнена формула продуктивності суспільної праці у цьому разі має вигляд

де Пс — продуктивність суспільної праці; V — результативність матеріального виробництва в грошовому або натуральному виразі; Тж, Ту — затрати живої та уречевленої праці.

Цей підхід базується на такій передумові: у загальному показнику продуктивності суспільної праці продуктивність живої праці (Пж) дорівнює продуктивності уречевленої праці (Пу):

Як результати матеріального виробництва у грошовому виразі застосовується валовий (сукупний) суспільний продукт або валова продукція (ф + м + ζ + пі), а продуктивність суспільної праці визначається відношенням величини національного доходу або чистої продукції галузей (ζ + пі) до суми затрат живої та уречевленої праці.Продуктивність суспільної праці можна також визначити без урахування затрат уречевленої праці. Такий підхід зумовлюється тим, що валовий (сукупний) суспільний продукт (ф + м + ζ + т) створюється сукупною працею (Пж + Пу), тоді як національний дохід (ζ + т) — тільки живою працею (Пж). У цьому разі продуктивність суспільної праці можна розрахувати як відношення сукупного суспільного продукту (без повторного розрахунку) та сукупних затрат живої та уречевленої праці або відношення національного доходу (чистої продукції) до кількості витраченої на їх виробництво живої праці:

Перехід економічної системи країни на ринкові відносини визначає необхідність застосування оціночних показників розвитку, що забезпечують комплексний підхід. З обґрунтуванням використовуваних показників за працею пов'язані не тільки результати аналітичної роботи, а й вибір стратегії господарської діяльності, планування пріоритетних напрямів розвитку, ефективність застосовуваних методів господарювання. На регіональному і державному рівнях використовуються показники, що забезпечують порівняльну оцінку досягнутого рівня економічного і соціального розвитку (на підставі показників НД — виробничого і використовуваного) в розрахунку на одного працівника, на душу населення.

Список використаної та рекомендованої літератури

1.Бугуцький О., Михайлов С. Ефективне використання праці — основа підвищення продуктивних сил суспільства // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 3. - С. 3-9.

2.Васькин А. А. Оценка эффективности управленческого труда. — Μ.: Компания "Спутник+", 1999. - 214 с.

3.Генкин Б.М. Эффективность труда и качество жизни: Учеб. пособие / С.-Петербург, гос. инж.-экон. акад. — СПб.: СПбГИЭП, 1997. — 112 с.

4.Генкин Б. М. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 384 с.

5.Головина О. Д. Производительность, эффективность и продуктивность труда // Изв. Акад. труда и занятости. — 1998. — № 2. — С. 34-41.

6.Жарко И. Эффективность труда в условиях перехода к рыночной экономике//Бизнес-Информ. - 1998. - № 15. - С. 40-41.