Інформатизація управління соціальними системами як провідна складова сучасного науково-технічного прогресу

Як продукт науково-технічного прогресу, соціальної кібернетики правова кібернетика — наука про процеси організації та управління публічно-правовими соціальними системами на основі сучасних засобів комп'ютерної техніки та технологій, електронних засобів телекомунікації (електронних мереж зв'язку).

Так як і соціальна кібернетика й інформатика, правова кібернетика та правова інформатика умовно поділяється на теоретичну і прикладну частини, які тісно взаємопов'язані.

Теоретична правова кібернетика та інформатика досліджують суспільно-правову практику, визначають проблеми та рекомендації щодо їх розв'язання.

Прикладна правова кібернетика та інформатика зосереджують свою увагу на застосуванні різних інформаційних технологій для вирішення практичних завдань. Нерідко прикладна правова кібернетика та інформатика адаптують різні інформаційні технології, які розроблені для інших соціальних потреб, до практики юридичної та управлінської діяльності.

Від інформатики треба відрізняти теорію соціальної інформації, яка на сучасному етапі досліджує в основному властивості інформації в соціальних системах математичними засобами і методами.

У межах правової кібернетики та інформатики здійснюється синтез знань із юридичних і суспільних, технічних, математичних, управлінських та інших наук.Зв'язок правової кібернетики та інформатики з технічними та математичними науками реалізується через активне використання для потреб юридичних наук і практики соціального управління сучасних інформаційних технологій. Використання комп'ютерних технологій спирається, у свою чергу, на залучення у сферу потреб правової кібернетики та інформатики можливостей усвідомлення права як регулятора суспільних відносин (через велику кількість нормативно-правових актів). Для систематизації права широко використовуються методи формальної логіки і математики, без чого нині стає неможливою формалізація правових норм та іншої соціальної інформації перед введенням їх у пам'ять електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), для створення автоматизованих баз правової інформації.

Якщо у суспільстві з'являється усвідомлення щодо новацій у техніці, то це спонукає просувати науку вперед більше, ніж заклики науковців - "пророків". Потреби практики — це і є тим організуючим поштовхом, який стимулює і "єднає", пов'язує науково-технічний прогрес із діяльністю широкого кола людей і, зрештою, з управлінською діяльністю. Але до всього повинне бути усвідомлення і мотивація досягнення мети, а також установка конкретної особи на підвищення особистого матеріального добробуту, добробуту своєї сім'ї, соціальної організації, суспільства, держави.

Без такої установки у минулому ми маємо жалюгідний стан науки і техніки. Зокрема, втратили передові позиції у сфері індустрії інформатизації.

Це пов'язано і з тим, що у вітчизняних технічних вищих навчальних закладах фахівців вчили бути спеціалістами — робітниками ("рабами"), у тому числі науковців, а не господарями-підприємцями. До речі, такий підхід зберігся майже в усіх державних технічних вищих навчальних закладах і нині. Зазначена проблема заслуговує на окреме ґрунтовне дослідження.

Зазначене, в свою чергу, потребує предметної адаптації для застосування кібернетико-математичних методів до вимог конкретної структури управління соціальними системами. Серед цих методів є такі:

• прикладний системний аналіз і дослідження операцій;

• методи аналізу масового обслуговування;

• комп'ютерне прогнозування — вираховування за допомогою математичних розрахунків на ЕОМ можливих наслідків реалізації конкретних рішень.

7.2. Застосування комп'ютерних геоінформаційних систем в управлінській діяльності