Керування й лідерство

Сила винагороди буде тим відчутнішою, чим чіткіше простежується зв'язок між стараннями, наполегливістю, самовідданістю і досягненням результатів з однієї сторони, та позитивною реакцією лідера (визнання, преміювання, ставлення у приклад, службова кар'єра) - з іншої.

Влада спеціаліста (експертна) передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні глибокі знання та фахові практичні навички. Дії та вчинки такого керівника сприймаються підлеглими як "істина в останній інстанції", на віру, без перевірки, як закон, обов'язковий до виконання. Його слово не підлягає сумніву, він вирішує спори, вказує правильний шлях.

Референтна (еталонна) влада базується на власних магнетичних якостях лідера, які прагнуть копіювати його послідовники. Керівник, що володіє харизматичним впливом сприймається підлеглими як взірець, людина, яка уособлює ті риси і якості, котрими прагнуть володіти решта членів колективу. Кожний з них прагне завоювати його симпатію, звернути на себе увагу, виконати свою роботу максимально якісно.

Легітимна (законна) влада випливає із статусу керівника в організації. Керівна посада передбачає здійснення більшості управлінських функцій, а підлеглий вважає цілком природнім підкорятися наказам і вказівкам. Законна влада - це невід'ємний атрибут формального лідера. Він володіє нею завжди, навіть при наявності більш впливової особи, статус якої не підтверджено офіційною посадою.

Сила взаємодії з підлеглими вимагає таланту перекладати частину своїх функцій на плечі підлеглих, помічників. Визначити цю частину, тобто скласти перелік обов'язків, які вимагають особистого виконання, і таких, що можуть виконуватися іншими, досить складно. Проте це дозволить зосередитися на головному, почати дійсно керувати, а не метушитися, прагнучи встигнути зробити все самостійно.

Інформаційна влада випливає із знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. Така цілісна картина дає змогу управляти колективом, бачити хибні дії підлеглих та їх досягнення. Ті працівники, яким потрібна конкретна додаткова інформація, змушені звертатися по неї до лідера як до першоджерела, виконувати його доручення в обмін на володіння знаннями про предмет, що їх цікавить.

Таблиця1. Порівняння різних методів впливу

МЕТОДНА ЩО ВПЛИВАЄПЛЮСИМІНУСИ

Методи, що використовуються при особистому спілкуванні

Використання влади, що грунтується на обов'язках

Поведінка в межах зони, яку підлеглий визнає законною у світлі своїх обов'язківШвидкість; не потре-бує витрат ресурсівЯкщо прохання знаходиться за межами зони - воно не діє, якщо заходить надто далеко - його вважатимуть незаконним

Використання влади, заснованої на компетенціїСтосунки і поведінка в межах зони компетенції-//--//-

Використання впади, заснованої на ототожненні з керівникомСтосунки і поведінка, які не суперечать ідеалам, що лежать в основі ототожнення-//-Обмежений впливом, що не протирічить ідеалам, які закладено при ототожненні

Використання влади, заснованої на уявленнях про залежністьШироке розмаїття видів поведінки, якою можна керуватиШвидкість та дієвістьДеяка влада підлеглого над лідером

Використання влади, заснованої на примусіШироке розмаїття видів поведінки, якою можна керуватиШвидкість та дієвістьМожливий активний опір, дуже ризиковане

Використання переконанняШирокий діапазон стосунків і видів поведінкиВикликає внутрішню мотиваціюВимагає багато часу, потрібен слухач

Поєднання різних методівЗалежить від інтуїції, точності у комбінуванніРезультати більш вагоміші, менше ризикуНадто складно і вимагає зайвих зусиль