Інноваційний менеджмент у ринковій системі господарювання

Для ринкової економіки характерне поширення ринкових відносин на всі господарські сфери. Тому інновація розглядається як товар.

Інноваційний менеджмент – сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їхнім персоналом.

Для нього, як і для будь-якої іншої області менеджменту, характерні:

• постановка мети і вибір стратегії

• чотири цикли.

Сказане наочно представлено на схемі 3.

1. Планування: складання плану реалізації стратегії.

2. Визначення умов і організації: визначення потреби вресурсах для реалізації різних фаз інноваційного циклу, постановка задач перед співробітниками, організація роботи.

3. Виконання: здійснення досліджень і розробок, реалізація плану.

4. Управління: контроль і аналіз, коректування дій, нагромадження досвіду. Оцінка ефективності інноваційних проектів; інноваційних управлінських рішень; застосування нововведень.

Організаційні структури інноваційного менеджменту - організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями і розробками.

Наукова організація – організація (установа, підприємство, фірма), для якого наукові дослідження і розробки є основним видом діяльності. Наукові дослідження і розробки можуть бути основною діяльністю для підрозділів, що знаходяться в складі організації (установи, підприємства, фірми). Наявність таких підрозділів не залежить від приналежності організації в тій чи іншій галузі економіки, організаційно-правової форми власності.

В Україні діє наступна класифікація наукових організацій по секторах науки і типам організацій, об'єднаних по організаційних ознаках, характеру і спеціалізації виконуваних робіт:

Сектори науки (діяльності)

СекторЗміст

Державний•Організації міністерств і відомств, що забезпечують управління державою і задоволення потреб суспільства в цілому (державне управління, оборона, суспільний порядок; охорона здоров'я, культура, дозвілля, соціальне забезпечення і т.п.), включаючи федеральні і місцеві органи.

•Безприбуткові (некомерційні) організації, чи цілком в основному фінансовані і контрольовані урядом, за винятком організацій, що відносяться до вищого утворення. Ці організації в першу чергу обслуговують уряд і не ставлять своєю задачею одержання прибутку, а в основному втягнені в дослідницьку діяльність, що стосується суспільних і адміністративних функцій.

Підприємницький•Всі організації і підприємства, чия основна діяльність зв'язана з виробництвом чи продукції послуг у ланцюгах продажу (відмінних від послуг сектора вищого утворення), у тому числі, що знаходяться у власності держави.

•Приватні безприбуткові (некомерційні) організації, в основному обслуговуючі вищезгаданої організації.