Прогнозування, планування і забезпечення інноваційних планів

Гіпотеза характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Це означає, що вихідну базу гіпотези складають теорія і відкриття на її основі закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків функціонування і розвитку досліджуваних об’єктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика досліджуваних об'єктів, ще виражає загальні закономірності їхнього поводження.

Прогноз у порівнянні з гіпотезою має велику визначеність, оскільки ґрунтується не тільки на якісних, але й на кількісних параметрах і том}' дозволяє характеризувати майбутній стан організації і її середовища також і кількісно. Прогноз виражає передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії. Таким чином, прогноз відрізняється від гіпотези меншим ступенем невизначеності і більшим ступенем вірогідності.План являє собою постановку точно визначеної мети і передбачення конкретних, детальних подій у досліджуваній організації і її зовнішнім середовищі. У ньому фіксуються шляхи і засоби розвитку-відповідно до поставлених завдань, влаштовуються прийняті управлінські рішення. Його головна відмінна риса — визначеність і директивність завдань. Таким чином, у плані передбачення одержує найбільшу конкретність і визначеність [2]. План визначає те, що повинно відбутися з волі людини в обговорений час [І].

План і прогноз являють собою взаємнодоповнюючі стадії планування при визначальній ролі плану як ведучої ланки управління організацією. При цьому прогноз виступає як фактор, що орієнтує існуючу організацію на можливості розвитку в майбутньому, а прогнозування — як інструмент розробки планів. Форми поєднання прогнозу і плану можуть бути різними: прогноз може передувати розробці плану (як правило), випливати з нього (прогнозування наслідків прийнятого в плані рішення), проводитися в процесі розробки плану. Таким чином, прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого боку — є його складовою частиною, використовується на різних стадіях здійснення діяльності з планування і застосовується:

• на етапі аналізу середовища і визначення передумов для формування стратегії організації (як загальної, так і функціональної, наприклад, інноваційної);

• на стадії реалізації планів для оцінки можливих результатів і їхнього відхилення від планових показників і має на меті організацію додаткових керуючих впливів на ліквідацію відхилень.

Незважаючи на те, що поняття планування і прогнозування тісно пов'язані між собою, між ними існують серйозні розходження. Головне полягає з тому, що план має директивний, а прогноз — ймовірний характер. План — це однозначне рішення, у тому числі і тоді, коли він розробляється на варіантній основі. Прогноз же за самою своєю суттю має альтернативний, варіантний зміст. У цьому значенні прогнозування являє собою дослідницьку баз}' планування, що має. однак, власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів заснована на прогностичних методах, у той час. як планування спирається на більш строгі і точні методи.

Планування спрямоване на прийняття і практичне здійснення управлінських рішень, ціль прогнозування — створити наукові передумови для їхнього прийняття. Ці передумови включають: науковий аналіз тенденцій розвитку суспільного виробництва; оцінку можливих наслідків прийнятих рішень, обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку підприємства. Таким чином, завдання прогнозування, з одного боку, — з’ясувати перспективи найближчого чи більш віддаленого майбутнього, а з іншого боку — сприяти виробленню оптимальних поточних і перспективних планів з опорою на складений прогноз і оцінку прийнятого рішення з позицій його наслідків у прогнозованому періоді?

Для прогнозування інноваційної діяльності організації використовуються різні тини прогнозів. Кожен тип прогнозу має свої відмінні ознаки. До числа найбільш важливих ознак відносяться: час попередження чи часовий обрій прогнозу, масштаб прогнозування, характер об'єкта, функції прогнозу, можливість впливу організації на своє майбутнє і т.д. /^ У сучасних умовах для успішного вирішення економічних, соціальних і науково-технічних проблем все більшого значення для організацій набуває система взаємозалежних прогнозів. Система прогнозів поєднує в один цілий перспективний розвиток усі сторони діяльності організації (економіки, виробництва, продукції, технології, соціальної сфери і т.д.) і її зовнішнього середовищах

Розроблені й пов'язані між собою окремі прогнози розвитку організації і зовнішнього середовища складають систему прогнозів організації. При розробці прогнозів можна виділити наступні основні етапи:

• передпрогнозна орієнтація (визначення мети, завдань, часу попередження, робочих гіпотез, методів, структури й організації дослідження);