Прогнозування, планування і забезпечення інноваційних планів

Прогнозування і планування нововведень

Прогнозування інновацій і його роль у діяльності організації

Система інноваційного менеджменту передбачає необхідність виконання певних дій. пов'язаних з розробкою науково-технічних прогнозів. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням, яке. як відомо, є однією з найважливіших функцій управління. Воно дозволяє передбачати можливість появи тих чи інших результатів у майбутньому [1] і являє собою науково обґрунтоване судження про можливі стани організації і ЇЇ середовища, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення [2].

Прогнозування є необхідною умовою оптимального функціонування, як окремої організації, так і видів її діяльності. Саме воно дозволяє організації не тільки побачити своє майбутнє і намітити мету, але й розробити програму дій з її досягнення.

Основна мста науково-технічного прогнозування полягає в пошуку найбільш ефективних, шляхів розвитку досліджуваних об'єктів на основі ретроспективного аналізу і вивчення тенденцій їхньої зміни [4].

У системі управління прогноз забезпечує вирішення наступних найважливіших завдань:

• визначення можливих цілей і пріоритетний розвиток прогнозованого об'єкта;

• оцінка соціальних і економічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих об'єктів;

• визначення варіантів заходів, необхідних для забезпечення кожної з можливих альтернатив розвитку прогнозованих об'єктів;

• оцінка ресурсів, необхідних для здійснення намічених програм заходів.

Прогноз дозволяє:

• скорочувати кількість варіантних пророблень при формуванні плану;

• підвищувати глибину і якість обгрунтування плану;

• моделювати можливі шляхи розвитку об'єкта прогнозу:

• намічати необхідні заходи щодо досягнення очікуваних результатів.

Таким чином, прогноз, насамперед, відіграє роль головного критерію обгрунтованості планових рішень. Однак прогнозні розробки можуть використовуватися і для визначення можливих наслідків виконання чи невиконання планових завдань.

Необхідність розробки різних видів науково-технічних прогнозів визначається складністю інноваційної сфери як об'єктів управління. Прогнози розрізняються за характером об'єктів, видом і цілями прогнозування, змістом, періодом і ступенем комплексності, рівнем розробки, методами прогнозування і т.д.

Прогнозування є важливою сполучною ланкою між теорією і практикою в житті кожної організації. Воно має дві різні площини конкретизації: власне передбачувану (дескриптивну, описову) й іншу, поєднай}' з нею, що відноситься до категорії управління, — передбачувану (прескриптивну, розпоряджувальну). Пророкування має на увазі опис можливих чи бажаних перспектив, станів, вирішення проблем майбутнього. Крім формального прогнозування, заснованого на наукових методах, до пророкування відносяться передчуття і передбачування. Передчуття — це опис майбутнього на основі ерудиції, роботи підсвідомості й інтуїції. Передбачування використовує життєвий досвід і знання обставин.

Пророкування є власне вирішення цих проблем, використання цих проблем, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності. Таким чином, у проблемі прогнозування розрізняють два аспекти: теоретико-пізнавальний й управлінський, пов'язаний з можливістю прийняття управлінських рішень на основі отриманого знання. (Прогнозування, у тому числі економічне, співвідноситься з більш широким поняттям — передбаченням як випереджальним відображенням дійсності, заснованим на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. У залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.