Мистецтво управлінської діяльності і лідерство

На жаль, незважаючи на попереднє опрацювання, дослідники сфери лідерства дійшли спільної думки щодо набору якостей, обов'язково притаманних ефективному керівникові. Дійсно, в різних ситуаціях менеджери виявляють різні особисті якості. Понад те, людина не спроможна стати ефективним керівником лише тому, що вона володіє деяким набором особистих якостей. Цей висновок останніх досліджень науковців-біхевіористів часто наводиться як доказ того, що ефективність керівництва має ситуаційний характер. Тобто, в різних виробничих ситуаціях вимагаються різні здібності і якості, а, отже, менеджер повинен володіти творчою адаптивністю і мати систему автодидактичних здібностей. При цьому, структура особистих якостей керівника повинна варіюватися і співвідноситися з особистими якостями і діяльністю його підлеглих.

Розчарування у підході до лідерства з позицій особистих якостей в останній час посилилося і це підштовхнуло науковців до вивчення проблеми лідерства, зосередивши свою увагу на поведінці керівника. Згідно з поведінковим підходом, ефективність лідера визначається не особистими якостями керівника, а манерою поведінки щодо підлеглих. Поведінковий підхід просунув вивчення лідерства, зосередивши увагу на фактичній поведінці керівника, який бажає спонукати людей на досягнення цілей організації. Проте основний недолік цього підходу полягає у припущенні, що повинен існувати один оптимальний стиль керівництва. Однак, численні результати досліджень вчених-біхевіористів підтверджують, що не може існувати одного «оптимального» стиля керівництва. Отже, можна зробити висновок про те, що у сучасних умовах оптимальний стиль лідерства мінливий, який творчо використовується залежно від конкретної ситуації і застосовує безліч методів і форм впливу на підлеглих [3, с. 244].Сфера впливу неформального лідера може виходити за адміністративні межі формальної організації. Чинники, що визначають можливість стати лідером наступні: вміння користуватися владними повноваженнями, професійна компетентність, організаційні здібності, високі моральні якості, харизматичний вплив та інші якості і можливості. Особливо важливою складовою психологічної структури особистості лідера є спроможність раціонально використовувати надану владу. Влада — це можливість впливати на колектив, ситуацію і поведінку окремих особистостей завдяки наданим вищим керівництвом офіційних повноваженям. Форм влади багато, але наявність реальної влади залежить не тільки від формальних повноважень, які визначені посадою, а і від особистого авторитету керівника. Авторитет — це форма влади, яка заснована на загальному визнанні, заслуженій довірі у членів колективу (групи). Він прямо пов'язаний із взаємовідносинами керівника і підлеглих. Авторитет створює сама людина, є продуктом її повсякденної діяльності і базується перш за все на вмінні користуватися владою. Як відзначав В. О. Сухомлинський: «Кожного з нас повинна турбувати думка про проблему влади людини над людиною, влади старшого над молодшим. Влада — найбільш загальний, всеосяжний і одночасно гострий, тонкий, тендітний і небезпечний засіб. Це інструмент, яким можна зробити безболісну операцію, але можна і сильно розкроїти ніжну тканину людської душі. Цей інструмент дуже необхідний і одночасно небезпечний» [9].

Російський професор Л. Д. Кудряшов, поклавши в основу характерологічні особливості трудової діяльності керівників, виділив вісім стилів лідерства: «регламентатор», «колегіал», «спринтер», «об'єктивіст», «волокитник», «максималіст», «організатор», «клопотун». «Регламентатор» прагне до цілковитого визначення управлінських функцій. «Колегіал» — відводить важливе місце у своїй роботі різним комісіям, нарадам, зборам. «Спринтер» — дуже швидко реагує на зміни в організації. «Об'єктивіст» — постійно посилається на незборимі фактори, особливо, коли стає помітне відставання в роботі. «Волокитник» — схильний до бюрократичних прийомів у роботі. Діє за принципом «кожне рішення має дозріти». «Максималіст» — працює лише з великими проблемами і не визнає дрібних. «Організатор» — основну увагу приділяє організаційним питанням (добір і розстановка кадрів, розробка планів і стандартів тощо), випускаючи з поля зору інші важливі функції управління. «Клопотун» — лідер, діяльність якого характеризується великою різноманітністю. Він намагається брати участь у всіх справах. Такий керівник не вміє відрізняти головне в роботі від другорядного, а тому «тоне» у поточних справах.

Американський вчений Р. Уотермен пише про три типи лідерів: «сторож», «маніпулятор коштами» і «будівельник-перетворювач». «Сторожі» — це майстри бездіяльності, які хочуть бути впевненими в тому, що за час їхньої роботи нічого не трапиться. «Маніпулятор коштами» зайнятий фінансовими угодами організації. «Будівельники» — працюють, вірячи, що вони зможуть щось покращити. Новий тип керівника в американській літературі одержав назву «парадоксального керуючого». Як особистість, він може бути охарактеризований такими досить суперечливими рисами: твердий, але гнучкий; дуже серйозний, але має почуття гумору; дружелюбний, але вміє зберігати дистанцію; фанатично відданий своїй справі і врівноважений; мрійливий і в той же час реалістичний [3, с. 251].

Наведені вище концептуальні положення щодо змістовного наповнення лідерства визначають дидактичні напрями підготовки менеджерів у вищих навчальних закладах. На основі комплексного підходу автором пропонується педагогічна технологія формування лідерських здібностей на основі управління навчально-творчою діяльністю (НТД) студентів, яка представляє собою комбіновану систему елементів управління НТД, серед яких виділяються: 1) планування індивідуальної стратегії самонавчання студентів; 2) структурований поділ навчального матеріалу на окремі модулі; 3) технологічна послідовність вивчення дисципліни; 4) система дидактичного забезпечення процесу навчання; 5) мотиваційні умови навчально-творчої діяльності студентів; 6) налагодження дієвого зворотного зв'язку і контроль за якістю освітнього продукту. Оскільки лідерство як результат навчально-творчої діяльності людини базується на сукупності вмінь (інтелектуально-логічних, методологічних, світоглядних, комунікативних, автодидактичних), дидактичну основу цієї підготовки складає комплекс методів (інформаційних, операційних, пошукових, самостійного навчання). Наприклад, навчальний процес, побудований на основі ігрових дидактичних форм, допомагає значно активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати творчі компоненти розвитку особистості. За цих умов вона виконує ролі організатора, виконавця, творця, знаходить мотиви для виявлення життєвої активності.Автором статті пропонується удосконалити якісні аспекти процесу формування лідерських здібностей управлінських кадрів за педагогічним напрямком, що ґрунтується на управлінській концепції «Менеджмент-освіта». Дана концепція базується на впровадженні управлінських функцій в освітнє середовище, реалізації модульно-рейтингової системи організації навчального процесу, високому рівні інформаційно-дидактичного забезпечення і технологізації навчального процесу. Метою її впровадження є підвищення творчої активності студентів на всіх етапах вивчення певної дисципліни, стимулювання систематичної, регулярної пізнавальної діяльності, підвищення рівня індивідуалізації й диференціації навчання, що позитивно позначається на загальній успішності і сприяє формуванню творчої особистості майбутнього фахівця. Наприклад, для підготовки аграрних менеджерів автором запроваджено у Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаєва освітню студію-школу молодого лідера, організації роботи в якій властиве використання різноманітних дидактичних форм з відпрацювання менеджерських якостей. Для забезпечення високого рівня інформаційного забезпечення НТД створено творчу лабораторію дидактичних проектів Науковий центр дидактики «Менеджмент-освіта».