Методичні основи аналізу фінансових звітів

Пропоновані основи методики фінансового аналізу, призначені для забезпечення керування фінансовою діяльністю підприємства й оцінки фінансової стійкості, ділової активності і рентабельності його ділових партнерів в умовах ринкової економіки, включають елементи, загальні для зовнішнього і внутрішнього аналізу. Розглянуті нижче задачі й алгоритми їхнього рішення визначають головні напрямки аналізу, а їхнє поглиблення на базі всієї достовірної інформації (у тому числі на базі розроблювальних на підприємствах нормативів) проводиться в рамках внутрішнього аналізу. Крім того, основи методики можуть бути адаптовані до вимог конкретного зовнішнього користувача і тому мають деякою мірою універсальний характер. Це випливає з універсальності ринкових відносин, що поєднують різні форми власності і види економічної діяльності.

Основна мета фінансового аналізу – отримання невеликої кількості інформативних параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, зміну в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналі¬тика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприєм¬ства, так і його проекція на ближчу та віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Практика фінансового аналізу виробила основні підходи до "читання" фінансових звітів. Серед них можна виділити:

Горизонтальний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з минулим періодом, з відповідною позицією звітності підприємства-аналога;

Вертикальний аналіз – визначення структури фінансових показників з визначенням впливу кожної позиції на результат в цілому;

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з минулими періодами і визначення основної тенденції динаміки показника. З допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньо¬му, а значить, ведеться перспективний, прогнозний аналіз (метод екстраполяції);

Просторовий аналіз – це як внутрігосподарське порівняння окремих показників фірми, дочірніх компаній, цехів, так і міжгосподарське порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, середньогалузевими тощо.

Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник з допомогою детермінованих або стохастичних прийомів.

Для практичного забезпечення цих підходів до фінансового аналізу використовуються різнорідні прийоми. Частина з них розроблена теорією економічного аналізу, інші запозичені з математики, статистики, бухгалтерського обліку. Тому у фаховій літературі здебільшого усі кількісні прийоми фінансово-економічного аналізу поділяють на:

– статистичні (порівняння, середніх величин, групування, елімінування);

– бухгалтерські (подвійний запис, баланс);

– економіко-математичні (диференціювання, інтегрування, лінійне, квадратичне та нелінійне програмування, динамічне програмування, теорія гри, кореляційно-регресійний аналіз).

ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.