Загальні засади антикризового управління підприємством, типологія кризових ситуацій. Основні положення антикризового управління підприємством

Суб'єктом антикризового управління є певне коло осіб, що реалізують його завдання. Можна виділити сім груп суб'єктів антикризового процесу:

1) власник підприємства;

2) фінансовий директор підприємства;

3) функціональний антикризовий менеджер — спів¬робітник підприємства;

4) функціональний антикризовий менеджер - спів¬робітник консалтингової фірми, яка залучається на підприємство;

5) державні та відомч і органи;

6) арбітражний керуючий;7) представники кредиторів або фахівці з кризового управ¬ління, що залучені ними, для яких здійснення фінансового оздоровлення підприємства - вимушений захід, спрямований на повернення боргів [129, с. 61 - 62].

Мета антикризового управління полягає не тільки в ліквідації зовнішніх ознак та недопущенні подальшого по¬глиблення кризи, але й у відновленні здатності підприємства як мікроекономічної системи до самоорганізації.

Процес управління прийнято визначати як послідовність дій, які могли бути здійснені та які формують управлінський вплив. Головним в організації процесу антикризового управління є дотримання таких принципів:

1) цілеспрямованості;

2) послідовності розв'язання проблем;

3) своєчасності прийняття управлінських рішень;

4) гнучкості, маневреності;

5) оцінки позитивних та негативних наслідків рішень [ 9 с.79-80].

Принципи антикризового управління (об'єктивні правила управління поведінкою, що випливають з потреб об'єкта управління) є такими:

1) об'єктивності;

2) комплексності;

3) відповідності;

4) контролю;

5) оптимальності;

6) основної ланки (розв'язання основних проблем у першу чергу);

7) законності;

8) ефективності.