Інноваційний менеджмент у системі управління інноваційною діяльністю. Трансфер-технології. Інноваційні процеси

3. Трансфер-технології

Поняття "трансфер технологій" з'явилося в російськомовній літературі недавно і прямо зв'язано з переорієнтацією на ринкові відносини в більшості сфер людської діяльності. Часто його вживають у зв'язуванні з іншим поняттям - "комерціалізація технологій", хоча значеннєвий зміст цих понять неоднаково.Англомовне слово "трансфер" успішно замістило насильницький термін "упровадження", яким адміністративно-командна система нагородили шляхетний процес натхнення, пожвавлення, перетворення в життя інноваційної пропозиції. Однак це не просте заміщення, а істотне перетворення змісту процесу. Замість насильницького "впровадження" "трансфер" припускає не тільки передачу інформації про нововведення, але і її освоєння при активній позитивній участі і джерела цієї інформації (наприклад, автора винаходу), і реципієнта, приймача і реалізатора інформації про нову технологію, і кінцевого користувача продукту, виробленого за допомогою цієї технології. Тому, до речі, основний акцент при трансфері технології робиться не стільки на технології як такий, скільки на суб'єктах - учасниках цього процесу.

Поняття "комерціалізація технології" припускає обов'язкове комерційне використання інформації про технологію, тобто використання з обов'язковим витягом вигоди. Найчастіше ця вигода виміряється в конкретних грошових одиницях безпосередньо, набагато рідше - у тих же одиницях, але опосередковано, через, наприклад, збільшення ефективності іншої технології. Але гроші в цих розрахунках присутні завжди і є визначальним критерієм успішності процесу. У той же час питання про тім, хто, який суб'єкт здійснює безпосереднє використання технології, при комерціалізації не є першорядним, і зокрема, комерціалізацією нерідко намагається зайнятися сам автор, першоджерело нової технології (фізична чи особа організація).

Таким чином, у першому наближенні розходження між трансфером і комерціалізацією можна укласти в два пункти:

комерціалізація технології припускає обов'язкове одержання прибутку і не обов'язково зв'язано з підключенням третіх облич (крім джерела технології і кінцевого користувача);

трансфер технології припускає обов'язкову передачу технології реципієнту, що і здійснює її промислове освоєння, але це не обов'язково зв'язано з витягом прибутку як джерелом технології, так і її реципієнтом (зокрема, це відноситься до екологічних технологій).

Останнє твердження для аборигена ринкової економіки може виявитися незвичним, оскільки в більшості публікацій на цю тему "за замовчуванням" при трансфері технології передбачається саме витяг прибутку джерелом технології. Утім, поняття прибутку іноді містить у собі і такі нематеріальні поняття як "добре ім'я", що багато чого коштує.

Історично в Україні трансфер технології з'явився і зацікавив ділову громадськість тільки після того, як країна повернулася обличчям до ринкової економіки. Але дотепер атавізм соціалістичного витратного механізму господарювання накладає специфічний відтінок на відношення до цього процесу. Нагадаємо, що в епоху авторських посвідчень винахід належав державі, що декларувало законодавчо своє право і свій обов'язок довести винахід до впровадження, до освоєння народним господарством. Механізм же цього впровадження був настільки беззмістовний з економічної точки зору, що тільки при вкрай рідкому збігу обставин нововведення доводився до такого стану, коли можна було вважати економічний ефект від його освоєння.

Якщо ж врахувати, що рівень доходів середньостатистичного інженера був на порядки величини менше навіть дуже скромного економічного ефекту від гідного винаходу, то можна зрозуміти стійка совкова думка про рвацьку сутність "цих винахідників". Це сформувало стійке негативне відношення всіх інстанцій, що супроводжують освоєнню винаходу, що в кінцевому рахунку приводило в масовому масштабі до ситуації, коли винахідник змушений був не тільки поодинці, але ще й у сильно опірному середовищі просувати своє дітище, саме "упроваджувати" його в умовах, коли ціпка в колеса вставлялися з усіх боків.

От тому говорити про трансфер технологій (у щирому змісті цього словосполучення) у соціалістичному суспільстві було безглузде. Утім, називати таке "упровадження" комерціалізацією теж навряд чи правильно, по-перше, тому, що метод розрахунку економічного ефекту (чи комерційної ефективності, мовою ринкових відносин) був занадто неприродний (Нагадаємо, що по союзному законодавству економічний ефект від упровадження вважався так: якщо за старою технологією (технології – аналогу) витрати складали N1 карбованців на одиницю продукції, а по нової – N2 карбованців, те річний економічний ефект дорівнює M(N2-N1) карбованців, де М – річний обсяг випуску продукції. Але якщо Ви упровадили свій винахід до того, як стара технологія була запущена у виробництво, чи якщо цієї старої технології взагалі не було, тобто Ви зробили піонерний винахід, те економічний ефект (і винагорода винахідника) дорівнює...НУЛЮ), а по-друге, тому, що "комерція" у соціалістичному розумінні була поняттям знехтуваним.Зараз ситуація в цьому змісті змінилася, але до західного розуміння ролі і змісту трансферу і комерціалізації технологій нам ще досить далеко. Західний бізнесмен прекрасно розуміє, що одним-єдиним удалим винаходом, доведеним до масового виробництва, він може забезпечити безбідне майбутнє собі і своїм нащадкам, тому він активно шукає такий винахід і вкладає гроші у винахід і у винахідника (зрозуміло, за відповідну частку в майбутнім підприємстві). Однак він розуміє і те, що це вкладення засобів – довгострокове, це не човниковий торговий бізнес із тривалістю "виробничого циклу" у тижні, а багатоетапний і ретельно планований процес, що сполучить і наукове дослідження технології, і її маштабування й оптимізацію, і маркетинг, і турботи про збутову мережу, і багато чого іншого.