Управління конфліктами, організаційними змінами

Взаємозалежність завдань. Можливість конфлікту завжди існує там, де одна людина або група залежить у виконанні завдання від іншої людини або групи. Наприклад, завідуючий магазином може пояснити зниження обсягів продажу товарів населенню нестабільністю, неспроможністю торгового відділу споживчого товариства якісно формувати товарний асортимент. Працівники споживчого товариства, в свою чергу, можуть звинувачувати оптові торгові бази і промисловість. Так, взаємозалежність завдань може стати причиною конфлікту. Такі конфлікти виникають у функціональних структурах підприємств.

Різні уявлення про цінності — досить поширена форма конфлікту. Наприклад, підлеглий вважає, що завж¬ди має право висловлювати свою думку. На думку керівника, це можливо лише тоді, коли його питають.Різні манери поведінки і життєвий досвід можуть збільшити можливість виникнення конфлікту. Так, люди, які постійно проявляють агресивність, створюють конфліктну ситуацію. Різниця в життєвому досвіді, освіті, статі, віці зменшує ступінь взаєморозуміння і співробітництва в трудовому колективі.

Незадовільні комунікації. Ненадійна система збиран¬ня і передачі інформації є як причиною, так і наслідком конфлікту. Це може прискорювати конфлікт, заважаю чи окремим працівникам і колективу зрозуміти ситуацію або точку зору інших. Конфліктна ситуація може виникнути або ускладнитися через неспроможність керівників розробити і довести до відома підлеглих їхні конкретні посадові обов'язки.

Слабка інформованість членів трудового колективу призводить до чуток, службових інтриг, до складних затяжних міжособових конфліктів.

Інтрига — це навмисне нечесне заплутування людей з метою змусити їх до певних дій і заподіяти шкоди. Л Інтриган керується не тільки особистою користю. Його може задовольнити і радість від неприємностей та біди інших. Інтриган іде на те, щоб притримати, а то й зовсім вилучити необхідну інформацію і матеріали. В хід піде і найулюбленіший інструмент — анонімний сигнал — лист або дзвінок наклепу.

Іронія — далеко не кращий засіб спілкування керівника з підлеглими. На її основі виникають непорозуміння, не всі можуть сприйняти іронію, а це "породжує конфліктну ситуацію.

Конфлікт — це зіткнення, що виникає там, де стикаються різні бажання, альтернативи. Конфлікти виникають і там, де стикаються різні школи, різні манери поведінки.

2 Управління конфліктною ситуацією

Існує дві групи методів управління конфліктною ситуацією — структурні та міжособові.

Структурні методи — це роз'яснення вимог до роботи, використання координаційних та інтеграційних механізмів, установлення загальноорганізаційних комплексних цілей і використання системи винагородження.

Міжособові стилі вирішення конфліктів. Відомо п'ять основних міжособових стилів вирішення конфліктів — ухилення, згладжування, примушування, компроміс і вирішення проблеми.

Центральним моментом вирішення конфліктів є переговори. Під час переговорів уточнюють предмет конфлікту, виявляють учасників, закладають основи вирішення конфліктної ситуації.

Крім загального аналізу ситуації та окреслення характерів її учасників попередня підготовка до проведення бесіди з учасниками конфлікту передбачає формулювання мети бесіди та основної її схеми.

Якщо керівник не до кінця визначив позиції сторін, то метою бесіди може бути уточнення позиції опонентів. Якщо вона йому зрозуміла і він бачить конструктивний вихід, то метою бесіди може бути обговорення шляхів вирішення конфлікту. Мета переговорів може полягати і в усуненні напруженості у відносинах між учасниками конфлікту.

Починаючи бесіду, слід продемонструвати співбесід¬никам свою доброзичливість і щире бажання розібратися в ситуації і зрозуміти учасників конфлікту. Для того щоб розмова мала цілеспрямований характер, відразу треба сформулювати її мету.