Управління конфліктами, організаційними змінами

1 Сутність і структура конфліктів

Конфлікт — відсутність згоди між двома і більше сторонами. Це можуть бути конкретні особи чи групи. Кожна сторона робить усе, щоб прийняли її точку зору або мету, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Конфлікт у свідомості людей найчастіше асоціюється з агресією, суперечками, погрозами, ворожістю, війною. Саме тому існує думка, що конфлікт — явище небажане, що його слід уникати і негайно вирішувати. Проте деякі конфлікти не тільки можливі, а й бажані. Правда, конфлікт не завжди має позитивний характер. Позитив¬ним є те, що в багатьох випадках конфлікти допомагають виявити різні точки зору, дають додаткову інформацію і допомагають знайти істину. Це робить процес прийняття рішень більш ефективним, а також дає людям можливість висловити свої думки і тим самим задовольнити особисті потреби в повазі до влади. Це позитивно впли¬ває на ефективність функціонування підприємства.

У зв'язку з цим конфлікти поділяють на функціональні та дисфункціональні. Перші призводять до підвищення ефективності діяльності підприємства, другі — до зниження особистої задоволеності, ефективності групового співробітництва і діяльності підприємства в цілому.1 Дієвість конфлікту залежить від того, наскільки ефективно ним управляють. Для того щоб управляти конфліктом, треба розуміти причини виникнення конфліктної ситуа¬ції.

Існує чотири основні типи конфліктів: внутрішньоособистісний, міжособовий, між особою і групою, міжгруповий.

Внутрішньоособистісний конфлікт. Одна з найпоширеніших його форм — ролевий конфлікт, коли до однієї людини висувають суперечливі вимоги щодо результатів її роботи. Наприклад, завідуючий відділом вимагає від продавця довше бути у відділі, надавати інформацію І послуги. Пізніше завідуючий може висловити невдоволення тим, що продавець витрачає досить багато часу на покупців і приділяє мало уваги поповненню відділу товарами. А продавець сприймає вказівки, що робити і чого не робити, як несумісні.

Внутрішньоособистісний конфлікт може виникнути внаслідок того, що вимоги до роботи не узгоджені з потребами або цінностями працівника. Він може бути також результатом робочого перевантаження або недовантаження. Такий конфлікт пов'язаний з низькою задоволеністю роботою, а також зі стресом.

Міжособовий конфлікт є найбільш поширеним. На підприємствах він виявляється по-різному. Найчастіше це суперечка керівників і спеціалістів щодо фондів, штатів, коштів, основних фондів. Кожний з них вважає, що, оскільки ресурси обмежені, він повинен переконати вище керівництво виділити ці ресурси саме йому. Міжособовий конфлікт може виникнути також і як зіткнення особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами, цінностями іноді просто не можуть бути в злагоді. Як правило, погляди і цілі таких людей докорінно відрізняються.

Конфлікти між особою і групою виникають у середовищі міжособових неформальних і формальних стосунків. У трудовому колективі (групі) встановлюються норми поведінки. Кожний працівник повинен їх додержувати, і, якщо очікування групи суперечать очікуванням окремої особи, може виникнути конфлікт. Конфлікт між працівником і групою виникає, якщо цей працівник займає позицію, яка відрізняється від позиції групи. Аналогічний конфлікт може виникнути через посадові обов'язки керівника: керівник вдається до дисциплінарних заходів, які можуть не користуватися популярністю серед підлеглих. Тоді працівники можуть змінити ставлен¬ня до керівника і знизити дисципліну.

Міжгруповий конфлікт — це конфлікт між підрозділами керованої та керуючої систем підприємства. Досить часто такі конфлікти виникають між лінійним і штатним персоналом. Через відмінності цілей починають конфліктувати функціональні групи всередині підприємства.

Основними причинами конфлікту є обмеженість ресурсів, взаємозалежність завдань, різні уявлення про цінності, різні манери поведінки, погані комунікації, інтриги.

Розподіл ресурсів. Ресурси завжди обмежені. Керівник вирішує, як розподілити їх між підприємствами, підрозділами і окремими виконавцями. На практиці одні підрозділи (виконавці) одержують більше тих чи інших ресурсів, а інші менше. Необхідність розподіляти ресурси неминуче призводить до конфліктів.