Проблеми інформаційного забезпечення процесу ухвалення управлінських рішень
При формулюванні завдань АІС за допомогою правового забезпечення створюється юридична основа розв'язання завдань, що є важливим для реалізації вимог, які ставляться до ухвалення управлінських рішень та їхнього змісту.
Завдання АІС виділяються згідно з виконуваними і нормативно закріпленими функціями органів управління, їхніх підрозділів та окремих службовців. Це дає змогу формувати вибір завдань, згрупованих за функціональною ознакою. При цьому практикується виділення завдань за пріоритетом. Критеріями тут виступають вигідність, доцільність, матеріальні можливості тощо.
Вагомим фактором є виділення завдань і їхня типовість. Це дає змогу використовувати фонди алгоритмів і програм ухвалення проектів управлінських рішень, тим самим скоротити час і витрати на розробку програмно-математичного забезпечення.Постановка завдань АІС визначає потребу здійснення попередньої підготовки правових норм і актів. Це реалізується через згрупування правових норм відповідно до створення завдань АІС. Норми тут розглядаються як вид правової інформації, що використовується при постановці та розв'язанні завдань. Реалізація підготовки правових норм до формулювання завдань іде й шляхом систематизації та розробки норм регламентаційного характеру. В основному це положення, інструкції, накази та інші правові акти, які широко використовуються в системі соціального управління. Цими документами визначаються порядок і процедури постановки завдань, система відповідальності тощо.
У зв'язку з необхідністю єдності та сумісності АІС різного призначення є проблема класифікації завдань, яка складається з проблем другого рівня — уніфікації підходів при класифікації та систематизації завдань, що об'єднують ці системи. Тут важливо виявити стійкі критерії, які отримують правове закріплення, і на цій основі завдання згруповуються в пакети, блоки, комплекси, і в результаті — функціональні підсистеми.
Серед суттєвих класифікуючих ознак слід виокремити значення таких функціональних чинників:
1. За належністю до одного з видів у ієрархії управління автоматизованої системи управлінського призначення щодо підтримки рішень (АСУППР): регіональні автоматизовані системи управлінського призначення (РАСУП), загальнодержавні (ЗАСУП), локальні автоматизовані системи підтримки управлінських рішень (ЛАСПУР), автоматизовані системи управлінського призначення для галузі соціального управління (АСУ П ГУ) тощо.
2. За функціональним критерієм класифікація полягає в тому, що конкретне завдання є частиною одного з алгоритмів, який реалізує управлінську функцію та складається з конкретних процедур.
3. За пріоритетом управлінських рішень (стратегічні, тактичні, оперативні).
4. За типовістю управлінських рішень: системи унікальних завдань чи типові.
5. За видом інформаційних процедур, що застосовуються при управлінських рішеннях: розрахунково — оптимізаційні чи обліково-пошукові.
6. За критерієм самостійності — залежно від того, чи отримується у підсумку реалізації завдання результативна (кінцева) інформація, яка використовується в апараті управління, чи проміжна (етапна) інформація, за якою визначається рішення.
7. За методом розв'язання завдань: з погляду математичного, апаратного чи апаратно-програмного забезпечення.
Використання цих критеріїв у підсумку дає можливість скласти методику визначення завдань АІС на основі алгоритмізації управлінських дій при ухваленні рішень, що реалізують нормативно закріплені функції органів управління.
Важливими документами, які суттєво впливають на можливості впровадження інформатизації у тій чи іншій соціальній системі щодо ухвалення управлінських рішень, є концепція інформатизації на технічне завдання на її реалізацію. По суті це організаційно-правові акти, якими забезпечується єдина методологічна, ідеолого-інженерна та юридична основа обліку і типізації завдань інформатизації структури соціального управління.
Результат вирішення завдань АІС при підготовці управлінських рішень оформлюється у вигляді машинного документа (наприклад, табу-леграми). Цей документ повинен мати потрібні реквізити, в силу яких він набуває статусу проекту управлінського рішення.