Аналіз, контроль і підвищення продуктивності праці

Аналіз рівня продуктивності праці проводиться і коли спостерігається підвищення цього показника, і коли маємо його спад. І в тому, і в іншому разі передбачається старанне вивчення всієї сукупності взаємопов'язаних факторів підвищення продуктивності праці. Оцінюється їх вплив на загальний результат. Крім того, у процесі аналізу продуктивності праці оцінюються ще не використані можливості економії витрат як живої, так і уречевленої праці, тобто резерви продуктивності праці. Іншими словами, це різниця між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці при сформованих економічних умовах, оскільки зміна економічної ситуації як у країні, так і на фірмі може в будь-який момент значно змінити співвідношення і відповідно вплив раніше виявлених факторів і резервів, що впливають на рівень продуктивності праці.

Планування і аналіз продуктивності праці здійснюються за факторами на підставі економії чисельності працівників та зниження трудомісткості продукції. Більш поширеним є аналіз продуктивності праці на підставі економії чисельності працюючих на підприємстві (в галузі, економіці загалом).

Наведемо один з найрозповсюджених підходів до оцінювання впливу внутрішньовиробничих факторів підвищення продуктивності праці, який добре описаний у книзі К. С. Ремізова "Основы экономии труда" (Μ.: МГУ, 1990). Так, серед основних факторів, що впливають на зростання продуктивності праці на підприємстві, автор виокремлює такі:

1. Структурні зрушення у виробництві:

• зміна питомої ваги окремих видів продукції або виробництва у загальному обсязі продукції.

2. Технічний рівень виробництва:

• комплексна автоматизація та механізація виробничих процесів, впровадження передової технології;

• модернізація діючого обладнання;

• зміна конструкцій і технічних характеристик виробів, збільшення якості продукції;

• впровадження нових, ефективніших видів сировини, матеріалів, палива та енергії або заміна тих, що споживаються.

3. Удосконалення управління, організації виробництва і праці:

• удосконалення управління виробництвом;

• збільшення норм і зон обслуговування;

• скорочення втрат робочого часу (зменшення невиходів на роботу, скорочення простоїв);

• скорочення втрат від браку;

• зменшення кількості працівників, які не виконують норми виробітку;

• зміна робочого періоду в сезонних галузях.

4. Зміна обсягу виробництва продукції:

• зміна питомої ваги окремих видів продукції та виробництв.

5. Галузеві фактори.