Зміст і еволюція поняття мотивації

1.1.Особливості стратегічного планування

У стратегічному менеджменті планування змін можли¬востей поєднується із плануванням стратегій.

На думку відомого вченого-маркетолога Ф.Котлера, фор¬мальне планування реалізує 6 принципів.

1. Змушує керівників постійно мислити перспективно.

2. Дає можливість для більш чіткої координації зусиль, що здійснюються.

3. Веде до встановлення показників діяльності для наступ¬ного контролю.

4. Змушує підприємство чіткіше визначати свої задачі та пріоритети.

5. Робить підприємство більш підготовленим до випадкових змін.

6. Більш наочно демонструє взаємозв'язок обов'язків усіх посадових осіб.

Планування — поняття багатоаспектне. В сучасній літературі воно розглядається з різних точокх зору: як одна з функцій менеджменту (в класичній теорії управління), як вибір зі кількох альтернатив за умовою невизначеності (концепція прийняття рішень у кібернетичному розумінні), як складова поведінки підприємства, зумовленої впливом зовнішніх і внутрішніх організаційних факторів (поведінкова концепція прийняття рішень).

У теорії і практиці склалися різні види планування:

рективне, індирективне, регулятивне, індикативне, довгострокове, стратегічне.

У країнах з розвинутою економікою застосовується ринкове (маркетингове), ділове (планування бізнесу), ринкового стратегічне планування.

Стратегічне планування (рис.) включає розробку стра¬тегій і основних методів їх реалізації, створення і підтриманні стратегічної відповідності між цілями підприємства, його га тенційними можливостями і шансами у підприємницькій сфері.

Головна відміна між довгостроковим (іноді його називаю корпоративним) і стратегічним плануванням полягає трактуванні майбутнього. В системі довгострокового плащ вання прийнято, що майбутнє можна передбачити екстрапі ляцією існуючих тенденцій зростання. У стратегічному план ванні відкидається припущення, що майбутнє обов'язково пі винно бути кращим за минуле, як і придатність мето, екстраполяції для передбачення майбутнього.

1.2. Стратегічне управління підприємством

Стратегічне управління підприємством включає визначей ня місії, формування стратегічних цілей і задач, порівняльні аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства його конкурентоспроможності, оцінку існуючих і перспективних напрямків підприємницької діяльності, вивчев зовнішнього середовища, визначення можливих напрямів конкретних задач бізнесу, розробку стратегічних планів стратегічного управління.

Для реалізації стратегій залежно від конкретних умов використовуються такі моделі: внутрішньофірмового управління у спокійному зовнішньому середовищі; управління в умовах динамічного й різноманітного ринку, перетворення науково-технічного прогресу на постійно діючий фактор розвитку, модель, що пристосована до спонтанних, раптово виникаючих загроз і можливостей у зовнішньому середовищі.

Нині дедалі більшого значення набуває вибір моделі стра¬тегії підприємства в умовах зростаючої конкуренції. Розробленню ефективної стратегії переваг на ринку повинні передувати ретельний аналіз конкурентоспроможності підприємства, оцінка зовнішніх і внутрішніх факторів. Така оцінка може бути здійснена за допомогою аналізу сильних і слабких сторін, а також за допомогою визначення ринкових можливостей і загроз (ССМЗ). При цьому можливість розглядається як зов¬нішня умова, що являє собою значну перспективу до поліп¬шення позиції підприємства відносно конкурентів, а загроз — як зовнішня умова, що спричиняє підрив ринкових позицій підприємства.