Організаційна структура управління. Організація та контроль виконання рішень. Предмет науки та методи її пізнання.
Зв'язки відносин, що утворюють структуру управління, поділяють на формальні (офіційні) і неформальні (неофіційні).
Під неформальними зв'язками розуміють такі доповнення до фор¬мальних структур управління, як конференції, збори, наради тощо, а та¬кож відносини, що виникають між неформальними лідерами і членами колективу.
Неформальні зв'язки забезпечують певну інформаційну надмірність, потрібну в усіх елементах системи для досягнення її гнучкості. Проте слід враховувати, що основну частину завдань організації потрібно розв'язу¬вати на основі офіційних зв'язків і відносин. Переважання формальних комунікацій у системі зумовлює високий рівень невизначеності і свідчить про її недосконалість.
Організаційні структури управління виробництвом орієнтовані на ви¬конання таких завдань: створення умов для виробництва і збуту високо¬якісної продукції; забезпечення розробки, освоєння і поставки на ринок нових видів виробів.
Збільшення масштабів виробництва, складність його в умовах вико¬ристання автоматизованих систем збору та обробки інформації обумов¬люють розвиток нових організаційних структур. В основі цього розвитку лежить перехід до структур, які забезпечують швидку реакцію на зміни, які відбуваються на виробництві.
2.Організація та контроль виконання рішеньОрганізація виконання рішень - це специфічна діяльність керівника, яка завершує управлінський цикл. У процесі організації виконання рішення він стикається з реальною ситуацією, яка найчастіше відрізняється від ідеальної.
Слід враховувати, що керівник організовує не свою власну діяльність, а працю інших людей, тому організацію виконання рішень також слід організовувати. Завдання полягає в оптимальній побудові структури комунікації управлінських працівників і виконавців. У зв'язку з цим мож¬на виділити комунікації, які найчастіше зустрічаються в організації: ланцюжкову, багато зв’язкову, зіркову, ієрархічну.
При ланцюжковій структурі комунікації рішення, яке передасться і одного кінця в інший, стає відомим усім виконавцям і всіма обговорюється. Всі зв'язки в такій комунікації однакові, а командний стиль керівника відсутній. Така структура взаємовідносин розпадається, якщо порушують ся зв'язок між двома учасниками комунікації.
При багато зв’язковій структурі комунікації всі її учасники пов'язані між собою. Вона відзначається достатньою стійкістю і швидкістю передачі інформації. Відношення командування яскраво виражені. В практиці управління вона найбільш часто зустрічається на рівні первинного колективу.
При зірковій структурі комунікації яскраво виявляється "комутатор-керівник", через якого передаються всі завдання. Всі зв'язки зосереджу¬ються на керівникові. Стійкість і швидкість передачі інформації невисокі.
Для ієрархічної структури комунікації характерні яскраво виражені командні відносини. Проміжні ступені одночасно є підлеглими і команд¬ними.
Організаційно-управлінські рішення оформляють у вигляді наказу або розпорядження, після чого вони набувають сили. Однак велика кількість рішень мігрує в організації у вигляді усних розпоряджень, зав¬дань, побажань та інших керуючих директив. Головне завдання менедже¬ра полягає в тому, щоб організувати виконання такого рішення, забезпе¬чити координацію і контроль виконання.
Таким чином, організація виконання рішень немислима без контро¬лю. Контроль виконання рішень є завершальною стадією управлінського циклу. Він набуває форми зворотного зв'язку, за допомогою якого мож¬на одержати інформацію про виконання рішення, досягти мети, яку виз¬начила організація.
Головне призначення контролю полягає у своєчасному виявленні можливих відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також у своєчасному прийнятті заходів щодо їх ліквідації.
За допомогою контролю не тільки виявляються відхилення від зав¬дань, сформульованих в рішеннях, а й визначаються причини цих від¬хилень.