Принципи і методи фінансового планування

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: по¬даткова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділя¬ється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті вияв¬лення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, макси¬мальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефектив¬ному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має вра¬хування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з ура¬хуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить про¬гнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінан¬сове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового ста¬ну підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових по¬казників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розви¬тку фінансового стану підприємства.Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показни¬ків. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо дина¬мічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

— прогноз звіту про прибутки та збитки;

— прогноз руху грошових коштів;

— прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фі¬нансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фі¬нансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

2. Основні принципи і методи фінансового планування

Планування було прерогативою командно-адміністративної сис¬теми. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у ви¬явленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюд¬жет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Над¬мірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаб¬лювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негатив¬но позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності під¬приємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займа¬лися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих під¬приємств вилучалась для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відпові¬дальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану та підвищення рентабельності підприємств.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої ре¬зультативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємс¬тва. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.