Методи кількісної оцінки якісних показників

Методологічну основу етапного педагогічного контролю можна сформулювати як:

- визначення (попереднє вивчення) ступеня стабільності та етапності в розвитку показників фізичного стану спортсмена, їхньої значимості і впливи на процес спортивного удосконалювання;

- пошук і розробка як окремих тестів, так і комплексних тестуючих програм, що відповідають приватним і загальним вимогам тестології, зокрема до інформативності (валідності), надійності й об'єктивності;

- розробка нормативних вимог, норм, способів статистичної і педагогічної оцінки (кваліметрировання) результатів тестування, контрольних іспитів;- обґрунтування належних, кращих чи модельних характеристик, властивим спортсменам різного віку і кваліфікації в онтогенезі на кожнім з етапів багаторічної підготовки.

Логіка підказує, що, перш ніж щось контролювати, потрібно визначити, що саме і які показники оцінити, які їхні вихідні рівні, стан. Інакше кажучи, потрібна наукова діагностика.

Діагностика . У більшості великих робіт, присвячених контролю в спорті, поняття "діагностика" зустрічається рідко. По суті, воно замінено словом "контроль", на який крім перевірки покладена ще одна функція - "здатність розпізнавати", саме так діагностика переводиться з грецького.

Лише в 1987 р. В.А. Булкин у докторській дисертації, присвяченій спортивній діагностиці, виділив діагностику з позицій загальної методології в окрему спеціалізовану комплексну систему, що, цитую, "містить у собі теорію і методи визначення стану і рівня підготовленості спортсменів, а також принципи визначення і побудови діагнозу". У роботі відзначається, що спортивно-педагогічна діагностика органічно вписується в цілісну систему підготовки спортсменів як метод, що сполучить функції контролю, моделювання і прогнозування.

Нам представляється, що з такою постановкою питання погодиться і позиція Л.П. Матвєєва (1988), що вважає за необхідне в системі контролю "мати особливим образом організовану в рамках циклового й етапного контролю діагностику кумулятивних змін у стані підготовки тих хто навчається".

Не вдаючись у дискусію про тім, чи може контроль підмінити чи діагноз же, навпаки, діагноз узяти на себе функції контролю, пропонуємо погодитися в тім, що обоє ці поняття, хоча й органічно зв'язані один з одним, взаємодіють, мають загальну основу - тестування, кожний з них претендує і на самостійне значення.

Очевидно, контроль буде більш ефективним тільки в тому випадку, якщо йому передує об'єктивна діагностика, що базується на нагромадженні статистично проаналізованої інформації, що дозволяє зіставити й оцінити результати останнього тестування з аналогічними індивідуальними чи груповими, стандартними модельними даними минулих років, у тому числі отриманими на спортсменах інших вікових груп - молодших чи старших. При цьому найважливіше значення в діагностиці (у постановці точного діагнозу) фізичного стану юних спортсменів здобуває ретроспективний аналіз, особливо якщо предметом вивчення є віковий аспект.

Діагноз у багатьох випадках статичний, нерідко обмежується констатацією, може бути навіть альтернативний, при доборі наприклад. Контроль, як правило, динамічний. Це процес, що спонукує до дії і корекції, де це можливо, якщо говорити про етапні показники.

Схематично в системі керування тренувальним процесом діагноз - це інформація на вході, прогноз - це передбачувана інформація на виході, а між ними - контроль із проміжними діагностичними чи прогностичними моделями.

Сказане можна представити у виді простої схеми:

Таким чином, діагностика спрямована на одержання інформації (діагнозу) про фізичний стан і спеціальну підготовленість спортсменів, контроль - за їхніми змінами в онтогенезі й у процесі тренування.