Методи кількісної оцінки якісних показників

а) використання адаптованої до особливостей спортивних ігор чотирьохрівневий моделі їхньої підготовленості;

б) посилення пізнавальної активності займаються до 40-60% на основі застосування розробленої технології занять;

в) цілеспрямоване включення в навчальний процес розроблених ділових ігор, контроль-навчальних завдань, спеціально відібраних ТСО, методик контекстного, проблемного, наочного і дослідницького навчання.

4. Застосування розроблених технологій активізації учбово-пізнавальної діяльності ти студентів на заняттях спортивними іграми підвищує ефективність процесу навчання:

а) рівень володіння елементами техніки баскетболу в експериментальній групі 85% випадків стає вірогідно вище, а річне збереження теоретичних знань на 27% краще, ніж у контрольній;

б) середній бал екзаменаційних оцінок в експериментальній групі студентів, що спеціалізується в настільному тенісі, склав 4,4; у контрольної - 4,0, рівень їх теоретичної підготовленості, визначений за результатами тестування, досяг 84,2%, що на 28% вище, ніж у контрольній групі;

в) оцінка рівня технічної підготовленості студентів-тенісистів в експериментальних групах стає на 0,6 - 0,9 бала вище, ніж у контрольних;

г) професійна діяльність студентов-ігровиків стала на 30% здійснюватися на евристичному і творчому рівнях, що на 20% більше, ніж у студентів інших спеціалізацій.

ДЕЯКІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕТАПНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ФІЗИЧНОГО СТАНУ І ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СПОРТСМЕНІВ

Кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений тренер Росії Е.Ю. Розин

Російська державна академія фізичної культури

Ключові слова: педагогічний контроль, етапний контроль, фізичний стан, стабільність, онтогенез, прогноз.

На сучасному етапі розвитку спорту проблема оптимального керування тренувальним процесом, особливо в нашій країні, що випробує великих труднощів у зв'язку з перешикуй який соціально-економічних відносин, стає дуже актуальною.

Очевидно, вона не може бути вирішена без надійного й об'єктивного апарата керування, яким є педагогічний контроль.

Зусиллями багатьох вітчизняних і закордонних фахівців розроблені важливі теоретичні і методологічні положення педагогічного контролю у фізичному вихованні і спорті (В.М. Зациорский, Е.Я. Бондаревский, В.А. Запорожанов, М.А. Годик, А.А. Гужаловский, В.П. Філін, В.А. Булкин, Ю.И. Смирнов, Л.П. Матвєєв, В.Г. Никитушкин, Е. Fleіshman, R. Hartіg, M. Heller, H. Bube, G. Feck, H. Stubler, F. Trogsch, P. Blahus і ін.).

У загальній теорії і методиці спорту контроль - це перевірка, а також спостереження з метою перевірки. Спортивна метрологія, для якої контроль у спорті - основний предмет вивчення, визначає контроль "як збір інформації про стан об'єкта керування і порівняння його дійсного стану з належним" і перевірку (підручник "Спортивна метрологія" для ИФК, 1982).

Розрізняють (В.М. Зациорский, В.А. Запорожанов, И.А. Тер-Ованесян, 1971, і ін.) три типи станів: етапні (перманентні), що течуть і оперативні. Звідси і відповідні три форми контролю: етапний, поточний і оперативний.

У даному контексті предметом нашої уваги є перманентні, мало піддані поточним впливам, що відрізняються відносною стабільністю й етапним розвитком показники, що характеризують фізичний стан і підготовленість спортсмена в процесі його багаторічної підготовки.

У теорії спорту фізичний стан розглядається як мінімум у трьох проекціях: здоров'я, статура і фізіологічні функції. До останнього відносять також рухову функцію, під якою мається на увазі і технічній підготовленості, і рівень розвитку фізичних якостей. Однак у спеціальній літературі й у практиці всі ці ознаки, хоча і розглядаються у взаємозв'язку, найчастіше носять самостійний характер і вивчаються окремо.