Проблеми економіки країн, що розвиваються
Кожний другий з ваших ровесників неписьменний . Середня тривалість життя у відсталих країнах становить 4/5 тривалості в розвинених , один або два ваші брати вже померли , не досягнувши повноліття .
Більшість людей у вашій країні зайнята у сільському господарстві . Тільки незначна їх частка може бути вивільнена з виробництва продовольства, щоб працювати на фабриках . Озброєність праці у вашій країні становить лише 1/60 енергоозброєності працівника у Північній Америці.
Ви небагато знаєте про науку, однак добре обізнані з народними традиціями і досвідом.
Населення 40 найбідніших країн становить 55% населення на Землі, але вони отримують лише 5%світового доходу . Ви часто голодні і харчуєтеся в основному грубою їжею. Якщо ви були серед тих, хто ходив до початкової школи, то, мабуть, ви не маєте середньої освіти, і тільки найбагатші здобудуть вищу освіту . Ви працюєте в полі, не використовуючи техніку . Вночі ви спите на підстилці . Ви майже не маєте меблів, можливо, лише стіл і радіо. Ваш єдиний транспорт - пора старих черевиків.
Такий спосіб життя в найбідніших країнах світу .
Населення і спадщина Мальтуса.
Окремі невеликі за чисельністю народи проживають на значних територіях, що багаті ресурсами і родючими землями, інші народи живуть на малих територіях, де немає нерозораного клаптика землі. Теорія народонаселення може допомогти пояснити такі відмінності .
Одним із перших, хто аналізував зв'язок між населенням і економікою, був Томас Мальтус . Він розвивав свої погляди, дискутуючи з ідеалістичними поглядами свого батька, що людство постійно вдосконалюється. Нарешті, син настільки захопився цією проблемою, що написав книжку “Досвід про закони народонаселення”(1798 р.), яка одразу стала бестселером і з того часу впливає на думки людей на всій планеті щодо взаємозв'язку населення і економічного зростання.Мальтус почав із вивчення спостережень Бенджаміна Франкліна про те, що в американських колоніях, багатих на ресурси, населення подвоювалось кожні 25 років чи близько того. Він сформулював універсальний для всіх епох закон народонаселення - поки зростання населення не обмежене кількістю продуктів споживання, його чисельність збільшується експоненційно, тобто в геометричній прогресії. Зрештою, чисельність населення, що подвоюється з кожним поколінням - 1,2,4,8,16,32,64,128,256,512,1024... - настільки збільшиться, що на Землі не буде достатньо місця, щоб кожний стояв би .
Тут Мальтус випустив диявола спадання віддачі. Він доводив, що оскільки розмір Землі не змінюється, а такий фактор, як праця, збільшується, то кількість продуктів споживання може зростати лише в арифметичній , а не в геометричній прогресії.(Порівняйте 1,2,3,4...з 1,2,4,8..). Мальтус зробив такий висновок :
Якщо чисельність подвоюватиметься знову і знову, це означає, що Земля немов би сплющуватиметься раз у раз у своєму розмірі, поки не стане настільки малою щодо кількості населення , що пропозиція предметів споживання буде нижчою від рівня, необхідного від життя .
Коли закон спадання віддачі застосовується до фіксованої пропозиції такого фактора, як земля, то виробництво їжі не може задовольняти потреби експоненційного населення.
Однак Мальтус не стверджував, що населення обов'язково зростатиме в геометричній прогресії. Він писав, що всюди, в усі часи, в усіх місцях існували перешкоди, що стримувати зростання населення. У своїх пізніших, мало відомих працях, Мальтус відійшов від своєї сумної доктрини, сподіваючись, що зростання населення буде сповільнене регулюванням народжуваності більше, ніж епідемією, голодом чи війною.[2]
Це важливе застосування спадання віддачі показує, які глибокі впливи може мати проста теорія. Ідеї Мальтуса мали широкий резонанс . Його ідеї були використані для перегляду законів про бідняків у Великобританії . Під впливом ідей Мальтуса бідність розглядається як результат лінощів.
Згідно з його підходом вважалося , що немає сенсу підвищувати добробут робітників, бо кожне збільшення заробітної плати штовхатиме їх до збільшення кількості дітей, що знову спричинить падіння рівня життя до фізичного мінімуму.