Досягнення макроекономічної рівноваги

тим більше, чим більша частка доходу йде на споживання і чим

менша на заощадження.А чим більший попит,тим більше економ-

ічне зростання.

2.6. Ускладнимо модель,ввівши до неї державу спочатку в ролі

збирача податків, а далі - в ролі економічного суб'єкта,що

здійснює витрати на придбання товарів нарівні з домогос-

подарствами і підприємствами.Тобто врахуємо роль держави як

провідника податково- бюджетної політики.Зрозуміло,що подібне

доповнення було б неможливим для класичної моделі,яка грун-

тується виключно на ідеї саморегулювання економіки.Водночас

воно є цілком прородним для кейнсіанської моделі,яка виходить

з необхідності державного втручання для забезпечення зага-

льної рівноваги. В ускладненому варіанті модель має вигляд:

Y=AD (1)

AD=C+I+G (2)

C=Cr+c”(Y-T) - споживання залежить від розміру податків (3)

I=Ir (4)

G=Gr - стала величина рівняння (5)

Y=AD=Cr+c”(Y-T)+Ir+Gr ,де T - податки,які держава вилучає (6)

з доходів;

G - державні витрати.

Скористаємось останнім рівнянням моделі Y=Cr+c”(Y-T)+Ir+Gr

для визначення залежності між запланованими витратами (тепер

вже з урахуванням витрат держави) і випуском.Для цього зроби-

мо перетворення рівняння і продиференціюємо по T: