Антиінфляційна політика

Низький рівень інфляції дозволяв проводити політику соціального зростання. Необхідно і надалі утримувати низький рівень інфляції, дотримуватися визначених параметрів грошової бази, зберігати позитивне торговельне і бюджетне сальдо, а також співпрацювати з міжнародними фінансовими організаціями.

Економіка все ще перебуває у фазі зростання. Вона поки що успішно поглинає зростаючу грошову пропозицію. Але ми пам’ятаємо, якщо зростання ВВП призупиниться, то грошова хмара проллється на країну інфляційним дощем. Тому антиінфляційна політика буде неухильною, також як і політика “стабільної гривні” при вільному курсоутворенні.Судячи з останніх новин, цього року на гривню очікується могутній тиск у бік зміцнення, що створить об’ємний «навіс» гривневої ліквідності, який у разі певного уповільнення темпів приросту ВВП не вдасться абсорбувати жодними інструментами. Тож навіть антиінфляційний ефект зміцнення гривні та часткова нейтралізація імпорту інфляції із зовнішніх ринків (у тому числі подорожчання енергоносіїв) не зможуть загальмувати зростання цін. Причини такого розвитку ситуації пов’язані з каналами надходження валюти до України. Якщо минулого року притік інвалюти зумовлювався розвитком експорту, що в свою чергу був рушійною силою зростання ВВП, то цього року валюта приходитиме також каналами іноземних інвестицій та в рахунок фінансування майбутніх парламентських виборів.

Європейський банк реконструкції та розвитку розпочав публічне обговорення нової стратегії стосовно України. Вона буде розроблена з урахуванням пропозицій представників бізнесу й українських неурядових організацій. Зі слів директора ЄБРР в Україні Камена Захарієва, цього року банк планує залучити в Україну один мільярд євро: «Це загальний обсяг інвестицій, який ми можемо залучити не лише нашими коштами, а й коштами інших, в тому числі й приватних інвесторів і публічних донорів, таких як Європейський Союз, у тому числі фінансування з такими установами, як Європейський інвестиційний банк». Раніше повідомлялося, що ЄС планує виділити Україні через цей інвестиційний банк до 250 млн. євро. Одночасно в ділових центрах Західної Європи та США розпочалося формування 10—12 фондів, через які вже в другій половині 2005 року до України може надійти близько $1 млрд. портфельних інвестицій. Проте це — комерційні фонди, які покликані здійснювати портфельні інвестиції та заробляти гроші, що викликає деякі сумніви в їхній корисності для української економіки.

Висновки

Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i с основною проблемою в тих краiнах, що розвиваються.

Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнює доходи бюджету й супроводжується його дефiцитом.

Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов’язково супроводжується нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв’язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям.

У станi iнфляцiйноi нестабiльностi орiєнтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацii i оздоровлення економiки. Незважаючи на дiю ринкових законiв, держава не вiдмовлясться вiд впливу на цiни, суттево посилюючи його в кризовi для нацiональноi економiки перiоди.

Вихiд з кризового стану для економiки будь-якоi краiни мiстить два основних елементи. По-перше, приборкання iнфляцii та, по-друге, припинення падiння виробництва. Однак ключовим моментом є саме вирiшення питання iнфляцii, оскiльки це - найважливiша умова для поновлення iнвестицiйноi активностi, що, в свою чергу, мас забеспечити вiдродження виробництва.

Мiж оподаткуванням та встановленням державного контролю за цiнами iснус функцiональний взаємозв’язок i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету припинити зростання внутрiшнiх цiн та поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб’сктiв, якi планують пiдняти цiну на продукцiю. Адже державний контроль над цiнами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризису економiки i виходу з нього.

Отже, порівняння світового досвіду економічної стратегії держави у нестабільних економічних системах із практикою економічних реформ в Україні дозволяє зробити ряд висновків, що мають стати основою формування державної економічної стратегії в країні.

Нерозвиненість та деформованість структури економічної стратегії, непослідовність в її проведенні є головними чинниками тривалої трансформаційної кризи, що призвела до різкого погіршення стану економічної безпеки держави. Критично важливими на даному етапі реформ в Україні є чітке визначення стратегічної мети, напрямів, завдань та пріоритетів економічної стратегії держави, досягнення їхньої прозорості та легітимності, забезпечення наступності та науково виваженої послідовності економічної політики держави.