Зайнятість та безробіття; їх аналіз

Наведене свідчить, що відбуваються і набирають сили зміни системи соціального захисту безробітних щодо соціальних умов ринкових перетворень.

Водночас напруженість на регіональних ринках праці все ще спостерігається , зокрема у східній частині країни. Так, найвище навантаження в середньому на одне вакантне робоче місце у 2002 р. було в таких областях як : Чернівецька(58 осіб), Рівненська(33), Тернопільська(33), Івано-Франківська(25), Закарпатська(21), Вінницька(20), Львівська(19), Волинська(16), Житомирська(16). Найменша диспропорція між попитом і пропозицією робочої сили зафіксована в містах Києві та Севастополі.

З точки зору ефективного функціонування регіональних ринків праці і забезпечення соціальної стабільності, особливе занепокоєння викликає чисельність безробітних, які не мали роботи більше одного року. Так, зокрема у 2001р. ця категорія утворювала 50% усіх безробітних. Тобто більшість населення України знаходиться у стані довготривалого безробіття.

З огляду на це вважається, що після незайнятості більше 9 місяців у безробітних знижується активність пошуку роботи, зменшується бажання працювати, втрачаються трудові навички, переоцінюються трудові цінності. Довготривале безробіття породжує бідність і подальше розшарування населення за рівнем доходів, розвиток процесів маргіналізації населення та багато інших негативних наслідків.

Аналіз молодіжного сегмента ринку праці свідчить про те, що у складі економічно активного населення частка молоді(15-29 років) дорівнює 26,1%. Серед економічно активної молоді безробітні становлять близько 16%.

Останнім часом динаміка показників чисельності безробітної молоді на реєстрованому ринку праці в цілому мала позитивну тенденцію, так у 2002р. порівняно із 2000 чисельність безробітної молоді скоротилася на 21,6%.

Безробіття населення є одним із суттєвих чинників, що впливає на соціально-економічне становище населення, зокрема визначає його бідність і масштаби трудової міграції за межі України.

Національний ринок праці, за даними на 2002 рік, складається з 22730 тис. осіб економічно активного населення віком 15-70 років, з них 2232 тис. безробітних осіб, які знаходяться в стані вимушеної неповної зайнятості - 5100 тис. осіб. Попит на робочу силу дорівнює 96,9 тис. робочих місць. Таким чином, пропозиція робочої сили без осіб, котрі перебувають у стані вимушеної неповної зайнятості перевищує попит майже у 53 рази, що є одним із чинників трудової міграції громадян України. Міграційні потоки з України формуються за рахунок найбільш мобільної частини економічно активного і неактивного населення – це переважно чоловіки віком від 25 до 50 років і жінки віком 20-40 років. Трудова міграція з України стала об’єктивною реальністю і масовим явищем. Вітчизняна реєстрація не охоплює нині навіть всю легальну міграцію, а оцінити реальні її масштаби майже неможливо( за деякими даними кількість трудових мігрантів може сягати 2 млн. осіб).

2.Шляхи вирішення проблеми.

Отже, Україна опинилася у досить складній ситуації, її ситуація на ринку праці потребує ретельного і негайного опрацювання існуючих проблем. Проаналізувавши існуючі проблеми у цій сфері можна зробити висновок, що вирішення проблеми безробіття на ринку праці України по регулюванню незайнятості населення мають включати заходи, що систематизовані за 7 основними напрямками:

1.Формування нормативно-правової бази в сфері зайнятості населення;

2.Професійна підготовка кадрів, підвищення якості робочої сили;

3.Збереження і створення робочих місць, сприяння розвитку підприємництва та самостійної зайнятості населення;4.Розв’язання проблеми зайнятості населення у сільській місцевості;

5. Сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних конкурувати на ринку праці;

6.Регулювання соціально трудових відносин;