Валовий внутрішній продукт

ОП — оплата праці працівників;

А — споживання основного капіталу (амортиза¬ція);

(П - С) — чисті інші податки на виробництво, тобто інші валові податки за мінусом субсидій.

Валовий випуск організацій банківської системи від їхньої посередницької діяльності визначають за формулою:

ВВ = В1 – В2де В1 — відсотки, отримані банками від розміщення залу¬чених ресурсів;

В2 — відсотки, сплачені банками за залучені вільні фі¬нансові ресурси.

Валовий випуск страхових компаній визначають за формулою:

ВВ = СП – СВ + В - ТСР,

де СП — страхові премії, що надійшли до страхових ком¬паній;

СВ — страхові відшкодування, що сплачені страхови¬ми компаніями;

В — відсотки, отримані страховими компаніями від інвестованих страхових технічних резервів у цінні папери або інші ліквідні фінансові інстру¬менти;

TCP — приріст технічних страхових резервів.

2. Валовий внутрішній продукт

2.1. Склад ВВП

Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий внутрішній продукт — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резиден¬тами країни за рік. Кінцева продукція — це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та експорт. Це означає, що при обчис-ленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної про¬дукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг [12, С. 54].

Проміжне споживання включає:

1) витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насін¬ня, кормів, продуктів харчування, медикаментів, спецодя¬гу та ін.;

2) оплату робіт і послуг, що надаються іншими одини¬цями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв'язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);

3) витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.

До складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків). Їх вели¬чина визначається у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими фінансовими посередниками, і відноситься до усіх їхніх клієнтів (під-приємств, домашніх господарств, резидентів і неризидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна бути зменшена на цю величину[2, С. 215].