Види логістичних систем і логістичне планування
Побудова і функціонування Логістичної системи ґрунтується на наступних найбільш істотних концептуальних положеннях:
Реалізація принципу системного підходу, що виявляється в першу чергу в інтеграції і чіткій взаємодії всіх елементів логістичної системи. Даний принцип знаходить своє відображення в розробці і здійсненні єдиного технологічного процесу виробничо-транспортної системи, у переході від конструювання окремих видів устаткування, до створення комплексних виробничо – складських і виробничо – транспортних систем. Системний підхід відкриває нові можливості для скорочення тривалості й оптимізації виробничого циклу, підвищення продуктивності у всіх ланках логістичної системи гармонічного їхнього розвитку особливо при збереженні, складуванні, транспортування і перевантажувальних процесів;
Індивідуалізація вимог до технологічного і піднімально – транспортному устаткуванню і промисловій продукції, тобто відмовлення від універсальності на користь більш повної відповідності устаткування конкретним умовам;
Гуманізація технологічних процесів з урахуванням створення сучасних умов праці, виключення несприятливого впливу на зовнішнє середовище;
Облік сукупності витрат протягом усього логістичного ланцюжка з орієнтацією на ринок;
Розвиток послуг сервісу на сучасному рівні, забезпечення гнучкості, надійності, високої якості.
Логістична система звичайно функціонує в умовах яскраво вираженої невизначеності, стохастичності зовнішнього середовища - для кон'юнктури ринку, роботи транспорту характерні випадкові процеси. Тому в умовах їхньої дії неодмінною властивістю логістичної системи є здатність до адаптації. Висока надійність і забезпечення стійкості - один з фундаментальних принципів її функціонування. Конфлікти на стиках різних видів транспорту можна ліквідувати за рахунок створення міжгалузевих автоматизованих систем, щоб забезпечити стійкість транспортної системи.
Для стійкості функціонування системи першорядне значення має достовірне планування виробництва збуту і розподілу, причому перевага віддається стратегічному плануванню стосовно оперативного. З метою досягнення високої надійності такого планування необхідне вивчення поводження зовнішнього середовища і, насамперед, ринку, ідентифікація можливих ситуацій і одержання стратегічних відповідей на виниклі в зв'язку з цим питання.
Розглянемо філософію стратегічного планування логістичної системи. Стратегічне планування, як затверджують західні фахівці, - могутній інструмент у боротьбі фірм зі своїми конкурентами, у якій використовується практика стратегії, тому що кон'юнктура ринку розглядається як бойовище. У науковому прогнозі, який є основою стратегічного планування, використовують історичні підходи, методи екстраполяції. Однак такі моделі використовують остільки, оскільки вони укладаються в контекст логістики технологічного прогресу і перспективних перетворень у сфері економіки.
В області логістики стратегічне планування це процес орієнтований у більшому ступені на меті, чим на процеси.
Компанії надають першорядного значення вивченню середовища маркетингу, прогнозуванню результатів і одержанню відповідних стратегічних відповідей. У результаті аналізу встановлюють логіку планування виробничого процесу, виявляють основи життєздатності маркетингу, здійснюють необхідні кроки для того, щоб дії компанії перетворити в основу стратегічних дій на ринку.
Стратегічне планування - це процес формування планів, що забезпечують довгострокову вигоду компанії. Таке визначення зв'язане зі здійсненням головної мети - спостереження за цінами і максимізація доходів. Логістичне управління повинне гармоніювати з філософією і практикою стратегічного планування. Стратегічне планування породжує ланцюг реакцій в організації і складанні оперативних планів і щоденної діяльності підприємства. Але стратегічне планування не може пророчити майбутнє з точністю 100%, тому перед керівником виникає складна задача управління ресурсами в умовах невизначеності.
Стратегічне планування формує менеджер, з огляду на при цьому довгострокове планування і короткострокові реакції. Відрізняють три етапи стратегічного планування: заява про постановку проблеми «перед чим ми коштуємо?», ціль – «чого ми хочемо?», дії – визначення дерева цілей. Розходження між цілями і діями – це розходження між кількістю і якістю.