Ф. Енгельс

Психіка суб’єкта детермінується продуктами актуальної і пост актуальної взаємодії з військовослужбовцем і сама виступає важливою детермінантою поведінки й діяльності людини.

Функціональні психологічні характеристики військовослужбовця як суб’єкта психіки визначають “предметний простір” таких напрямів психологічного дослідження, як психологія діяльності. Психологія творчості, психологія здібностей, психологія спілкування. Психологія переживань, психологія вчинку.

Важливо пам’ятати, що характер військового не є сумою окремих задатків, здібностей та інших елементів; він є живою нерозривною єдністю їх, пов’язаною загальним внутрішнім принципом – єдиним духом особистості. Також особистості житті військовослужбовця виявляються у вимогах середовища, в очікуваннях та можливостях їх реалізації. Суперечності та протиріччя стримують особистісний смисл, яскраво драматизуються, і життя як таке дедалі повніше розкривається для індивіда. Військовослужбовець усвідомлює факт існування чогось, що виходить за межі його волі, не підкоряється їй, що існує певний код подій, який має об’єктивний смисл, що є також дещо, котре характеризує його як почато всіх дій, активності в цілому. Це – суб’єктивність – вихідний пункт учинків – ліцеїста.3. Характерні риси військовослужбовця виявляються у тому, що він має володіти здатністю до протистояння в життєвих ситуаціях, боротьби протиріч, має володіти духом ініціативи, запобігання, стійкості, мужності тощо. Для спрямування цієї сили необхідні здоровий глузд, розум, стійкі моральні принципи. Вчинки, які здійснює особа при службі, є результатом вияву його характеру, в той же час характер формується й розвивається в моральному, цілеспрямованому діянні відносно явищ світу та власного “Я”.

Коли особі треба задуматись про смисл життя, то необхідно розглянути питання про самопізнання, завдяки якому здійснюються пошук і віднаходження людиною смислу власного буття. Самопізнання зумовлює здатність свідомості до самоусвідомлення. Мається на увазі рефлектуючи здатність – здатність відображення себе в іншому та іншого в собі, тобто взаємно обернена здатність ре флектування.

Особа, яка хоче і стала військовим визначила сою долю. У межах своєї “виняткової долі” кожна людина є незамінною. У кожної людини – своя власна доля. І кожен перебуває наодинці зі своєю долею – “один у всьому Всесвіті”. При цьому свою долю людина повинна, з одного боку, формувати, а з іншого – гідно приймати її, терпіти, відкриваючи для себе різні, сторони страждання, долаючи його руйнівний смисл і відкриваючи творчий, синтезуючий, такий, що спонукує до нових перспектив буття.

Іноді людина хапається за поверхові риси, які абсолютизує, а потім поринає у беззмістовні вчинки та виправдовує їх, навіть усвідомлюючи, що вони абсурдні. Чим більше людина осягає, тим більше вона усвідомлює неосяжність того, що відбувається, і втрачає мужність охопити єдиною ідеєю все це багатоманіття негативно-абсурдних сторінок життя.

5.Предмет сучасної психології я об’єкт наукової само рефлексії. Розглянуті аспекти військовослужбовця дають можливість грунтовніше підійти до визначення предмету сучасної психології. Як можна було пересвідчитися, предмет психології як вченні про душу і як наука змінювалась протягом історії. Ці зміни відбувалися залежно від того й у зв’язку з тим, які нові горизонти суб’єктивного, ідеального, психічного вдавалося розгледіти і якими новими знаннями про внутрішній світ людини оволодіти.

Предмет психології не статичний, він змінюється не тільки шляхом розширення своїх меж, а й діалектично, переходячи у свою протилежність, через заперечення актуалізуючись у новій якості форм і змістів.

Які ж критерії визначення предмета психології існують сьогодні? Щоб відповісти на це питання, насамперед варто розглянуту і в рахувати ті суперечності, які нині є найактуальнішими для психічної науки військового, визначають її розвиток, віддзеркалюючи певним чином реали життєдіяльності людини в умовах сучасного суспільства.

Психологія у своєму історичному русі також неодноразово була вимушена самовизначитися. Відстоювати свою самостійність і чистоту свого предмета у двобої з філософією, соціологією, біологією, генетикою і навіть мистецтвом.

Границі психології постійно порушуються і в результаті активності самих психологів, які прагнуть утвердитися в нових сферах соціальної практики. Рано чи пізно доходять до розуміння того, що їх подальший прогрес залежить від урахування “Людського фактора”, суб’єктивних аспектів діяльності, значення законів психічної активності.